Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

головуючого - судді  Бутенка В.I.,

суддів : Гончар Л.Я.,

Лиски Т.О.,

Панченка О.I.,

Сороки М.О.,

при секретарі  Липі В.А.,

за участю представника позивача Вдовиченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу №36/460 за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Векторбуд" до Київської регіональної митниці, Державного казначейства України, третя особа - Приватне підприємство "Старком", про стягнення 23740,80 грн., -

в с т а н о в и л а :

ТОВ "Векторбуд" звернулось до господарського суду із позовом про відшкодування з Державного бюджету України шляхом стягнення з Державного казначейства України на користь позивача 23740,80 грн. завданих збитків, 237,40грн. державного мита та 118,00 грн. судових витрат.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що рішенням господарського суду м. Києва від 13.12.2002 р. по справі №12/262, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2003 р.,  визнано незаконною відмову Київської регіональної митниці у митному оформленні мінеральної вати, покрівельного матеріалу, що внесені до статутного фонду ТОВ "Векторбуд" в якості іноземної інвестиції без сплати ПДВ.

Також визнано недійсними видані товариству талони відмови у митному оформленні Київської регіональної митниці від 30.09.2002 р. та 01.11.2002 р.

Внаслідок неправомірного ухилення Київською регіональною митницею від митного оформлення вантажу та видачі позивачу талону відмови лише 30 вересня 2002 року, виник простій вагонів, доставку яких здійснювала Південно-Західна залізниця.

Позивач вказував на те, що на виконання умов договору доручення №353 від 16.08.2002 р., укладеного між ТОВ "Векторбуд"(позивач) та ПП "Старком"(третя особа),  останній здійснював від імені позивача та за його рахунок експедицію вантажів, які надходили на адресу позивача та проводив розрахунки з Південно-Західною залізницею.

ТОВ "Векторбуд" за виконання третьою особою договірних зобов'язань сплатив їй 138 629,17 грн.,  в тому числі 16 397,64 грн. за простій вагонів з вини відповідача, куди увійшла вартість по зберіганню вантажу в розмірі 4496,04 грн.  та плата за користування вагонами в розмірі 11901,60 грн.

Крім того, ТОВ "Векторбуд" поніс додаткові витрати, які виникли у зв'язку із сплатою митних зборів за митне оформлення позивачем мінеральної вати на території позивача, де вона зберігалась,  в розмірі 532,97 грн. та за її знаходження під митним контролем протягом 41 календарного дня в розмірі 442,12 грн.

В подальшому позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути вказані суми з Київської регіональної митниці.

Рішенням господарського суду м. Києва від 30 березня 2005 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного казначейства України на користь позивача 17372,73 грн. шкоди й 2474,21 грн. інфляційних. Крім того, стягнуто з Київської регіональної митниці на користь ТОВ "Векторбуд" 198,47 грн. державного мита та 118,00 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року це рішення змінено.

Позов задоволено частково. Стягнуто з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України на користь позивача 20372,73 грн. збитків, 2474,21 грн. втрат від інфляції та 346,46 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

На вказані судові рішення Державне казначейство України подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Державного бюджету України 17372,73 грн. шкоди, 2474,21 грн. втрат від інфляції, постанову апеляційного господарського суду скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 30 березня 2005 року в частині стягнення з Київської регіональної митниці держмита та судових витрат, збитки та інфляційні втрати стягнути з Київської регіональної митниці.

При цьому в скарзі вказується на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неповним з'ясуванням обставин у справі, судами неправильно застосовано норми матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що внаслідок неправомірного ухилення Київською регіональною митницею від митного оформлення вантажу та видачі позивачу талону відмови лише 30.09.02 виник простій вагонів, доставку яких здійснювала  Південно-західна залізниця.

На виконання умов договору-доручення за №353 від 16.08.02 року, укладеного між позивачем ТОВ "Векторбуд" та третьою особою  ПП "Старком", останній здійснював  від імені позивача та за його рахунок  експедицію вантажів, що надходили на адресу позивача та проводив розрахунки з Південно-західною залізницею.

Позивач за виконання третьою особою договірних зобов'язань сплатив їй 138 629,17 грн., в тому числі і 16 397,64 грн. за простій вагонів з вини відповідача, куди увійшла вартість по зберіганню вантажу в розмірі 4496,04 грн. та плата за користування вагонами в розмірі 11901,60 грн. Викладені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, актом зірки розрахунків від 18.01.05 р., копіями накопичувальних карток та відомостей за користування вагонами.

Крім того, позивач поніс додаткові витрати, які виникли у зв'язку із сплатою  митних зборів в розмірі 532,97 грн. за митне оформлення позивачем мінеральної вати  на території, де вона зберігалась та витрат в розмірі 442,12 грн. за знаходження мінеральної вати під митним контролем протягом 41 календарного дня.

Таким чином, в наслідок протиправних дій Київської регіональної митниці позивачу були завдані збитки в загальному розмірі 17372,73 грн.

У відповідності до ст. 1173 ЦК України (435-15) шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За таких обставин, суди обгрунтовано дійшли висновку про необхідність стягнення на користь позивача 17 372,73 грн. шкоди.

Разом з тим, апеляційний господарський суд вирішив правильно, що завдані позивачу Київською регіональною митницею збитки та інфляційні нарахування підлягають стягненню з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки згідно із приписами ст. 1173 ЦК України (435-15) такі збитки мають бути відшкодовані державою. Відповідно до п. 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 № 590 (590-95-п) , управління наявними коштами державного бюджету здійснює Державне казначейство України. Статтею 37 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) встановлено, що виконання рішення, яке прийнято органом державної влади, який відповідно до закону має право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України.

При таких обставинах апеляційний суд зробив правильний висновок, задовольнивши позовні вимоги про стягнення з відповідача 3000 грн. збитків, тому що  18.06.04 позивач та ПП "Департамент правового забезпечення закупівель" уклали договір № 18-06/04-01 про надання юридичних послуг, предметом якого є надання останнім позивачу юридичних послуг з метою повернення збитків, які виникли у замовника в результаті простою вантажу внаслідок відмови Київської регіональної митниці від митного оформлення вагонів із мінеральною ватою та покрівельним матеріалом. Вартість робіт становить 3000 грн. Підставою для оплати такої вартості є акт здачі-приймання наданих послуг (п.п. 1.1., 2.1., 2.3 договору).

Доводи касаційної скарги зроблених судами першої та апеляційної інстанцій висновків не спростовують.

Таким чином, рішення суду першої інстанції із змінами, внесеними апеляційним судом, відповідають вимогам закону, а тому повинні бути залишені в силі.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державного казначейства України залишити без задоволення,  а рішення господарського суду м. Києва від 30 березня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2005 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.