Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)

суддів Амєліна С.Є.

Головчук С.В.

Кобилянського М.Г.

Юрченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області на постанову Первомайського міського суду Луганської області від 02 жовтня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області про визнання дій незаконними, перерахунок пенсії, –

У серпні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області про визнання дій незаконними, перерахунок пенсії по інвалідності відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з дня звернення із відповідною заявою –25 вересня 2006 року. Також просив суд зобов’язати відповідача робити такий перерахунок постійно.

Постановою Первомайського міського суду Луганської області від 02 жовтня 2007 року позов задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2008 року постанову Первомайського міського суду Луганської області від 02 жовтня 2007 року змінено в часині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області здійснювати перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_4, у разі підвищення мінімальної пенсії за віком постійно. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Первомайського міського суду Луганської області від 02 жовтня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, а у справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІ групи, має право на отримання державної та додаткової пенсій на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) .

25 вересня 2006 року ОСОБА_4 звернувся до управління Пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області з заявою про перерахунок йому пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на що отримав відмову.

Відповідно до статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 50 цього Закону передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам ІІ групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Стосовно державних пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, то їх розміри в усіх випадках, не можуть бути нижчими, зокрема по ІІ групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (стаття 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування").

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" (3235-15) затверджено наступні розміри прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць: з 01.01.2006 року –350 грн.; з 01.04.2006 року 359 грн.; з 01.10.2006 року –366 грн.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, змінивши рішення суду першої інстанції в частині зобов’язання відповідача здійснювати позивачу перерахунок такої пенсії у разі підвищення мінімальної пенсії за віком постійно, оскільки судове рішення можливо приймати стосовно порушеного права, а не на майбутнє.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) підставами для скасування рішення є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судами було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішень відсутні, а тому залишає касаційну скаргу без задоволення, судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Первомайську Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Первомайського міського суду Луганської області від 02 жовтня 2007 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2008 року, якою змінено постанову суду першої інстанції, залишити без змін.

Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.