26 квітня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого  адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Цуркана М.I.,

суддів:  Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., Ліпського Д.В., Юрченка В.В.,

при секретарі : Проценко О.О.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на неправомірні дії посадової особи - виконуючої обов"язки голови Центрального районного суду м. Сімферополя Тимошенко Е.Г за касаційною скаргою представника ОСОБА_1  ОСОБА_2 на ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 лютого 2005 року,

в с т а н о в и л а:

Представник ОСОБА_1  ОСОБА_2 звернувся з касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 лютого 2005 року у справі  за його скаргою  на неправомірні дії посадової особи - виконуючої обов"язки голови Центрального районного суду м. Сімферополя Тимошенко Е.Г.

Зазначає, що в лютому 2005 року він звернувся до апеляційного суду  Автономної Республіки Крим із зазначеною  скаргою, в якій вказував, що 9 січня 2005 року ОСОБА_1 звернувся до голови Центрального районного суду м. Сімферополя в порядку ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) з заявою на неправомірні дії судді Тимошенко Е.Г. 4 лютого 2005 року він отримав відповідь Центрального районного суду м. Сімферополя від 1 лютого 2005 року за підписом судді  Тимошенко Е. Г., чим на його думку було порушено вимоги ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) , яка не допускає розгляд заяв на неправомірні дії та скарг тими особами, чиї дії оскаржуються. У зв"язку з цим, просив визнати неправомірні дії посадової особи - виконуючої обов"язки голови Центрального районного суду м. Сімферополя Тимошенко Е.Г неправомірними

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 лютого 2005 року було відмовлено ОСОБА_2 в прийнятті зазначеної скарги. Скаргу ОСОБА_2. направлено за підсудністю до Центрального районного суду м. Сімферополя.

Вказуючи на допущені, на його думку, судом апеляційної інстанції неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постановлене судом апеляційної інстанції рішення та направити справу на новий розгляд до того ж суду.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність щодо військовослужбовців, інших суб'єктів оскарження за загальними правилами ч. 2 ст. 248-4 ЦПК України 1963 (1501-06) року, чинного на час розгляду справи оскаржуються до районного (міського) суду за місцезнаходженням суб'єкта оскарження.

Посилання касатора на ст..124 ЦПК України 1963 (1501-06) року безпідставне, оскільки зазначена стаття визначає підсудність справ апеляційним судам, у яких однією з сторін є районний (міський) суд.

У даній справі стороною є не суд, а посадова особа районного суду.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд обгрунтовано відмовив ОСОБА_2 в прийнятті скарги, оскільки встановлено, що зазначена  скарга підсудна Центральному районному суду м. Сімферополя за місцем знаходження суб"єкта оскарження .

Згідно з ч.3 ст.210 КАС України (2747-15) підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції  не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст.210, 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

ухвалила:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 23 лютого 2005 року - без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .