Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Костенка М.І., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

за участю представників:

від позивача –Чеверда Г.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Петровському районі м. Донецька на постанову Господарського суду Донецької області від 05.09.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2006 року по справі № 26/207а за позовом Комунального підприємства "Тепломережа"до ДПІ у Петровському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Донецької області від 05.09.2006 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2006 року, позовні вимоги Комунального підприємства "Тепломережа" до ДПІ у Петровському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення –задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 02.11.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Петровському районі м. Донецька просить скасувати судові рішення та постановити нове –про відмову в позові посилаючись на порушення судами норм матеріального права, зокрема, положень Закону України "Про плату за землю" (2535-12) , Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) .

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, судові рішення –без змін з огляду на наступне.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0001911540/0 від 20.07.2006р., яким до позивача застосовано фінансові санкції за порушення строків сплати земельного податку у сумі 34531 грн. на 401 календарний день, у розмірі 50 відсотків в розмірі 17265 грн. 21 коп., стали результати перевірки КП "Тепломережа"за період з 02.03.2005р. по 12.07.2006р. з питання своєчасності оплати узгодженого податкового зобов’язання, які були закріплені в акті № 1050-15-05473192 від 20.07.2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2005р. позивач подав до ДПІ податковий розрахунок земельного податку на 2005 рік. Сума податку за рік складає 34531 грн. 17 коп., сума податку, що підлягає сплаті щомісячно, складає 2877 грн. 59 коп., у грудні – 2877 грн. 68 коп..

30.03.2005 р. позивач подав до податкового органу уточнюючий податковий розрахунок земельного податку на 2005 рік. Сума податку за рік складає 31816 грн. 22 коп., сума податку, що підлягає сплаті щомісячно, складає 2651 грн. 35 коп., у грудні -2651 грн. 37 коп., суму податку зменшено на 2714 грн. 95 коп.

08.06.2005 р. позивач подав до ДПІ уточнюючий податковий розрахунок земельного податку на 2005 рік. Сума податку за рік складає 30272 грн. 80 коп., сума податку, що підлягає сплаті щомісячно, складає 2522 грн. 73 коп., у грудні –2522 грн. 77 коп., суму податку зменшено на 1543 грн. 42 коп.

У загальній сумі податок було зменшено на 4258 грн. 37 коп.

Згідно пояснень позивача, зменшення суми податку відбулося у зв’язку з проведенням грошової оцінки землі, що підтверджується наданими до матеріалів справи довідками про грошову оцінку земельних ділянок.

Як було встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, у 2005 році позивач мав податковий борг з податку на землю, який виник до 2005 p., про що свідчать дані облікової картки. Податковий орган з посиланням на положення п.п.7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"зараховував суми податкового зобов’язання, сплачені позивачем за 2005 рік у рахунок погашення податкового боргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Законі України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , який є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, не передбачено повноваження податкового органу спрямовувати сплату, направлену платником податку на погашення податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, на погашення податкового боргу.

Положення п.7.7 ст.7 вищезазначеного Закону, відповідного до якого податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях, також не надають право податковим органам змінювати призначення платежу на погашення податкового зобов’язання, яке не є податковим боргом, визначене платником податку, на погашення податкового боргу, а лише визначає загальне правило для платника податку щодо черговості погашення податкових зобов’язань, які є податковим боргом, та податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, з метою забезпечення рівності бюджетних інтересів.

З огляду на зазначене, спрямування коштів, сплачених позивачем на погашення податкового зобов’язання з податку на землю, на погашення вже існуючого податкового боргу не можна визнати правомірним.

Враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт дотримання позивачем строків сплати податку за землю за 2005 рік, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів про наявність підстав для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001911540/0 від 20.07.2006р. про застосування фінансових санкцій за порушення строків сплати земельного податку у сумі 34531 грн. на 401 календарний день, у розмірі 50 відсотків в розмірі 17265 грн. 21 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у Петровському районі м. Донецька залишити без задоволення, постанову Господарського суду Донецької області від 05.09.2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 17.10.2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.