ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"25" листопада 2009 р. м. Київ К-1065/08
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Цуркана М.І.,
Гашицького О.В.,
Лиски Т.О.,
Сороки М.О.,
Штульман І.В. (доповідач),-
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про скасування рішення органу місцевого самоврядування, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2007 року, -
встановив:
У травні 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області про скасування п.4.20 рішення №349 від 12.12.1989р. "Про індивідуальне житлове будівництво в місті Бровари" щодо вилучення у неї земельної ділянки площею 0,06га АДРЕСА_1 та рішення №375 від 23.11.2000р. "Про передачу земельних ділянок у приватну власність" в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність вказаної земельної ділянки під будівництво житлового будинку.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказувала, що згідно свідоцтва про право на спадщину від 30.01.1960р. вона отримала у спадок 55 відсотків будинку АДРЕСА_1, за яким закріплена земельна ділянка площею 1200кв.м. Рішенням виконкому Броварської міської ради №349 від 12.12.1989р., за її письмовою згодою, у неї було вилучено 600кв.м. вказаної земельної ділянки на користь доньки, а рішенням відповідача №375 від 23.11.2000р. передано у приватну власність ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку.
Позивач зазначала, що у березні 2006 року стало відомо про продаж ОСОБА_2 наданої їй у користування земельної ділянки. Посилаючись на те, що земельна ділянка передавалася з метою побудови житла для онуків, ОСОБА_1 заперечувала проти продажу землі, посилалась на порушення норм земельного законодавства при винесенні відповідачем оскаржуваних рішень, відсутність її згоди на виділення у постійне користування ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, в зв’язку з чим просила позовні вимоги задовольнити, поновивши їй строк звернення до суду.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 06.06.2007р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2007р., в задоволенні позову відмовлено за пропуском строку звернення до суду.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені рішення судів першої і апеляційної інстанцій та постановити нове рішення по справі.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Постановляючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції.
Проте з таким висновком погодитися не можна, виходячи з наступного.
Пунктом 1 ч.1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб’єкт владних повноважень, згідно з пунктом 7 вказаної статті, це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконкому Броварської міської ради №349 від 12.12.1989р. у ОСОБА_1, проживаючої АДРЕСА_1 в зв’язку з добровільною відмовою вилучено земельну ділянку площею 600кв.м. і залишено в постійне користування інші 600кв.м. Вилучену земельну ділянку виділено дочці ОСОБА_2, проживаючій АДРЕСА_1, в постійне користування під будівництво житлового будинку.
На підставі рішення виконкому Броварської міської ради №375 від 23.11.2000р. вилучені у позивача 600кв.м. землі передані у приватну власність ОСОБА_2 і останній видано державний акт про право власності на вказану земельну ділянку.
Позивач зазначала, що питання про скасування вищезазначених рішень органу місцевого самоврядування вона не ставила і не вимагала б повернення вилученої у неї земельної ділянки, якби її дочка ОСОБА_2 не відчужувала спірну земельну ділянку за договором купівлі-продажу. ОСОБА_1 просить скасувати рішення виконкому і повернути вилучену у неї земельну ділянку в її власність, посилаючись водночас і на факт підробки документів ОСОБА_2 з метою отримання земельної ділянки.
Вирішуючи справу за правилами КАС України (2747-15)
, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що спір випливає з вимог, які спрямовані на захист приватного інтересу між особами, які обстоюють власне право на володіння та користування землею. У відносинах, які склалися між сторонами орган місцевого самоврядування виступає як суб’єкт права власності, а не як суб’єкт владних повноважень. Прийняття зазначеним органом рішення є етапом реалізації волі власника на укладення угоди, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.
Згідно з ч.2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Таким чином, якщо провадження за позовною заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.
За правилами ч.1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст.ст.155 і 157 цього Кодексу.
За таких обставин, оскаржувані рішення судів підлягають скасуванню з закриттям провадження в адміністративній справі.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 157, 220-1, 223, 228, 230, 231 КАС України, суд, -
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково .
Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 червня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2007 року – скасувати .
Провадження в адміністративній справі – закрити .
Роз’яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені ст.ст. 235- 239 КАС України.
Судді: (підписи)