Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Співака В.І.,

суддів: Білуги С.В.,

Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

Заїки М.М.,

при секретарі Гераймовичу Д.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.06.2006 та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 04.10.2906 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про захист права на призначення пенсії за віком,

У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про захист права на призначення пенсії за віком.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.06.2006 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 04.10.2006 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а постанову Центральний Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.06.2006 –без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.06.2006 та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 04.10.2906 та ухвалити нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 20.01.2005 звернувся до управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва з заявою про призначення йому пенсії відповідно до статті 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення". З квітня 2005 ОСОБА_1 було призначено пенсію на підставі Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , який набрав чинності з 01.01.2004.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Розділом XV Прикінцевими положеннями Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) передбачено, що з моменту вступу в силу даного Закону, інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку відмовивши ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва з заявою про призначення пенсії 20.01.2005, тобто після вступу в силу Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , то відповідачем правомірно було призначено йому пенсію саме за даним Законом, а не Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції правильно дана правова оцінка обставин по справі, правильно застосовані норми матеріального права при прийнятті рішень, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення судів –без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.06.2006 та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 04.10.2906 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про захист права на призначення пенсії за віком –без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.