Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Цуркана М. І. (головуючого), Карася О. В., Степашка О. І., Ланченко Л. В., Конюшко К. В., при секретарі Липі В. А., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі м. Львова на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2004 по справі N 5/1042-19/130 за позовом Державної податкової інспекції у H-ському районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" про стягнення в доход держави штрафних санкцій в сумі 126351,33 грн. за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" до Державної податкової інспекції у H-ському районі м. Львова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановив:

Позов заявлено Державною податковою інспекцією у H-ському районі м. Львова (далі - ДПІ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX" (далі - ТОВ) про стягнення в доход держави штрафних санкцій в сумі 126351,33 грн. ТОВ подало зустрічну позовну заяву до ДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.02.2004 N 0000492360/0/2571 про застосування штрафних санкцій в розмірі 126351,33 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.08.2005 основний позов задоволено, в зустрічному позові відмовлено. В результаті апеляційного слухання в основному позові було відмовлено, зустрічний позов задоволено.

ДПІ звернулась із касаційною скаргою, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, і просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2004 по справі N 5/1042-19/130 скасувати, а рішення господарського суду Львівської області залишити в силі. ТОВ заперечення на касаційну скаргу не надав.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

12.02.2004 ДПІ проведено перевірку пункту обміну валют, що розташований за адресою м. Львів, вул. Р-ська, 99 та належить ТОВ "XXX", про що було складено акт N 001399 від 12.02.2004. Перевірка здійснена на підставі ст. 11 Закону України від 04.12.90 N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) . Перевіркою зокрема встановлено, що:

не було проведено операції з купівлі-продажу іноземної валюти через реєстратор розрахункових операцій, з роздрукуванням у двох примірниках розрахункових документів, що підтверджують виконання цієї операції:

не видано особі, яка продала іноземну валюту, першого примірника розрахункового документа на повну суму цієї операції: не забезпечено відповідності готівкових коштів та іноземної валюти на місці проведення операції з купівлі-продажу іноземної валюти даним фіскального звіту.

Відповідно, встановлено порушення пп. 2, 5, 7 ст. 4 Закону України від 01.06.2000 N 1776 (1776-14) "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) та Інструкції про порядок організації та здійснення валютно - обмінних операцій на території України (z0021-03) , затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 N 502.

На підставі матеріалів перевірки ДПІ у H-ському районі м. Львова прийняла податкове повідомлення-рішення N 0000492360/0/2571 від 23.02.2004, яким застосувала до ТОВ "XXX" штрафні санкції у розмірі 126351,33 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що порушення встановленого порядку продажу-купівлі іноземної валюти, про яке вказується в акті перевірки, не знайшло свого підтвердження, оскільки в цьому акті, складеному з участю представника банку, не значиться факт нестачі або надлишку іноземної валюти - 10 дол. США.

Відповідно до пп. 5.1.4 та 5.1.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (z0237-01) , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 N 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за N 237/5428, за результатами перевірки дотримання порядку ведення операцій з готівкою складається акт за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства, які мають право під час складання акта перевірки не погодитись з результатами перевірки і надати щодо цього зауваження (пояснення), які додаються до акта перевірки.

Як вбачається зі змісту акта перевірки від 12.02.2004 N 001399 в недотримання вказаних приписів, керівник та головний бухгалтер ТОВ "XXX" не були залучені до проведення перевірки. Акт перевірки містить посилання на обставини, які фіксувались у інших процесуальних документах.

Враховуючи вищевикладене, фактичні обставини, акт перевірки від 12.02.2004 N 001399 не може бути підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, яке підлягає визнанню недійсним.

На цій підставі суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанцій ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції не підлягає скасуванню, касаційна скарга Державної податкової інспекції у H-ському районі м. Львова не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд ухвалив: Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі м. Львова залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.11.2004 по справі N 5/1042-19/130 залишити без змін. Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.