С-3618/07 Про звернення стягнення на активи - 25.11.2009 Прийняття

Постановою Господарського суду Львівської області від 31.08.2006 р. позов задоволено. Стягнуто з ВАТ "Лісопереробна фірма "Немирів"за рахунок активів суму податкового боргу 129906,57 грн. на користь Державного бюджету. Стягнуто з ВАТ "Лісопереробна фірма "Немирів"1299,06 грн. судового збору на користь державного бюджету.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 р. постанову суду першої інстанції скасовано. В позові відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ "Лісопереробна фірма "Немирів"42,5 грн.

ДПІ у Жовківському районі подала касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Обґрунтовуючи порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права зазначає, що суд не врахував, що визначена позивачеві пеня за порушення термінів надходження валютної виручки не є податковим зобов’язанням, а нараховується згідно із ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.2004 р. № 185/94-ВР, яким не передбачені будь-які строки давності. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке полягало у тому, що суд не відклав розгляд справи за клопотанням податкової інспекції у зв’язку із розглядом Львівським апеляційним господарським судом справи № 5/1568-28/269А про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яким обґрунтовано даний позов.

ДПІ у Жовківському районі, належним чином повідомлена про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направила.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

В результаті проведеної позапланової перевірки з питань дотримання валютного законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2005 р. № 174/23-0/2455/25259928 про нарахування пені за порушення Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) , а саме: за порушення 90-денного терміну надходження валютної виручки за експортно-імпортними операціями у сумі 129906,57 грн.

У зв’язку із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надіслав платнику податків першу податкову вимогу від 22.04.2005 р. № 1/1663463/24-0 та другу податкову вимогу від 13.06.2005 р.

Задовольняючи позов про стягнення з ВАТ "Лісопереробна фірма "Немирів"за рахунок активів суми податкового боргу, суд першої інстанції виходив з того, що сума визначених податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій є узгодженим податковим зобов’язанням і у встановлені законом строки до бюджету не сплачена, тобто є податковим боргом, який підлягає стягненню до бюджету.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що митне оформлення та безпосередня відправка продукції за кордон здійснена відповідачем відповідно 13.07.2001 р., 17.07.2001 р. та 20.07.2001 р. Прострочена дебіторська заборгованість, що виникла у жовтні 2001 р., була відображена у декларації, що подана до податкового органу 24.01.2002 р. За таких обставин та з посиланням на п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що нарахування штрафних санкцій за прострочення зарахування валютної виручки могло бути здійснено податковим органом не пізніше 25.01.2002 р., проте, таке відбулося лише 25.03.2005 р.

Суд касаційної інстанції не може визнати законними та обґрунтованими судові рішення судів попередніх інстанцій, оскільки суди допустили порушення норм матеріального права та ухвалили судові рішення без повного та всебічного з’ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суди залишили поза увагою, що несплачена позивачем визначена податковим органом штрафна санкція за порушення вимог Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (185/94-ВР) не є податковим боргом. Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) є спеціальним законом із питань оподаткування, що встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), перелік яких передбачає Закон України "Про систему оподаткування"від 25.06.1991 р. № 1251-XII (1251-12) , а також порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (185/94-ВР) не є Законом України з питань оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Пеня, стягнення якої передбачено ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"за порушення резидентом термінів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, належить до адміністративно-господарських санкцій (статті 239, 241 Господарського кодексу України), порядок нарахування і стягнення яких не регулюється Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (2181-14) .

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, яких зобов’язаний дотримуватися уповноважений орган державної влади при виявленні факту порушення суб’єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення правил здійснення розрахунків в іноземній валюті, у зв’язку з чим міг прийняти рішення про застосування пені виключно протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи визначені ст. 250 Господарського кодексу України строки застосування адміністративно-господарських санкцій, суди повинні були перевірити їх дотримання податковим органом при нарахуванні позивачеві пені за порушення 90-денного терміну зарахування валютної виручки на валютні рахунки за експортними операціями, зокрема встановити тривалість правопорушення і обґрунтованість нарахування пені за кожний день прострочення зарахування валютної виручки на валютні рахунки у визначеному ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"розмірі.

При цьому необхідно врахувати, що пункт 11 ст. 10 Закону України "Про Державну податкову службу в Україні"наділяє державну податкову інспекцію повноваженням подавати до суду позов до підприємства про стягнення заборгованості перед бюджетом.

При поданні такого позову необхідно застосовувати річний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг якого, у даному випадку, розпочався 01.09.2005 р. –з дня набрання цим Кодексом чинності.

Допущені судами попередніх інстанцій вищевказані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Львівської області від 31.08.2006 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2007 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.