Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області про зобов’язання донарахування та виплати одноразової грошової компенсації у разі втрати годувальника та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, яка переглядається за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2008 року

У березні 2008 року ОСОБА_6 звернулася з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області (УПСЗН) про зобов’язання донарахувати та виплати одноразову грошову компенсацію у разі втрати годувальника та щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2005-2007 роки.

Зазначала, що за правилами статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"( Закон № 796-XІІ (796-12) ), має право на виплату одноразової грошової компенсації у разі втрати годувальника в розмірі 60 мінімальних заробітних плат.

Також відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"від 22 жовтня 1993 року (3551-12) №3551 (Закон №3551) позивачу щорічно до 5 травня, як вдові інваліда війни, повинна виплачуватися разова гроша допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Посилаючись на те, що всупереч згаданим Законам виплата допомоги здійснювалась без застосування кратності до встановленого розміру мінімальної заробітної плати, а в твердій сумі, то вважає, що з УПСЗН підлягає стягненню 5020,70 грн. одноразової грошової компенсації у разі втрати годувальника та 5095,30 грн. недоотриманої суми щорічної разової допомоги до 5 травня.

Постановою Ровеньківського міського суду Луганської області від 20 червня 2008 року позов задоволено частково. Дії УПСЗН щодо відмови у проведенні виплати заборгованості одноразової грошової компенсації у разі втрати годувальника та щорічної одноразової допомоги до 5 травня визнано незаконними. Зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_6 4060,70 грн. одноразової грошової компенсації у разі втрати годувальника та 5095,30 грн. недоотриманої суми щорічної разової допомоги до 5 травня за 2005-2007 роки. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Новою постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Дії УПСЗН щодо відмови у проведенні виплати заборгованості щорічної одноразової допомоги до 5 травня визнано незаконними та стягнуто з відповідача недоплачену щорічну разову допомогу до 5 травня за 2007 рік в розмірі 1900,30 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2008 року скасувати, а постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від 20 червня 2008 року залишити в силі.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 15 Закону №3551, щорічно до 5 травня дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6, виплачувалася грошова допомога до 5 травня: у 2005 році –130 грн., у 2006 році –130 грн., у 2007 році –150 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відмови ОСОБА_6 у задоволенні вимог, про визнання дій УПСЗН щодо відмови у виплаті грошової допомоги до 5 травня за 2005-2006 роки незаконними та зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2005 та 2006 роки, так як виплати позивачу здійснені у розмірах, встановлених Законами України "Про Державний бюджет на 2005 рік" (2285-15) та "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) . Таким чином, дії УПСЗН щодо відмови позивачу у виплаті грошової допомоги до 5 травня відповідно до статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту'є обґрунтованими.

З такими висновками колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується.

Разом з тим, апеляційним судом помилково задоволено вимоги щодо виплати грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік

Так, статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"виплата встановлена в розмірі 150 гривень, при цьому пунктом 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги зупинено на 2007 рік.

У розмірі, визначеному законом, виплати позивачу здійснені. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) №6-р/2007 положення пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"визнані неконституційними.

Таким чином на час виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти ( Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) ), які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня вдовам інвалідів війни.

Згідно із статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп (v010p710-08) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Це означає, що дії відповідача з виплат щорічної грошової допомоги у розмірах встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) не можна визнати неправомірними, оскільки до визнання неконституційними норми вказаного закону мали пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Щодо задоволення вимог про виплати одноразової грошової компенсації у разі втрати годувальника, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що такі вимоги задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи 31.05.2000 у розмірі визначеному законом ОСОБА_6 виплачена одноразова грошова компенсація у разі втрати годувальника 379,30 грн.

Відмовивши позивачу у задоволенні вимог щодо донарахування та виплати одноразової грошової компенсації у разі втрати годувальника, апеляційний суд виходив з того, що оскільки такі виплати хоч і здійснюють органи соціального захисту населення, але починаючи тільки з 29.10.2003, відповідно до пункту 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови ОСОБА_7 у виплаті одноразової грошової компенсації у разі втрати годувальника відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи'є обґрунтованими.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2008 року щодо задоволення вимог про виплату заборгованості щорічної разової допомоги до 5 травня за 2007 рік скасувати та в цій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В решті зазначене судове рішення залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .