Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого Фадєєвої Н.М., суддів Горбатюка С.А., Костенка М.І., Ліпського Д.В., Бим М.Є., при секретарі Желтовській І.В., розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу гр. П на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 9 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2005 року, по справі за скаргою гр. П на бездіяльність Святошинського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2004 року гр. П звернувся до суду в порядку глави 31-А ЦПК України (1502-06) 1963 року зі скаргою на бездіяльність Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві, посилаючись на те, що 11 червня 2004 року, 13 липня 2004 року, 22 липня 2004 року він звертався до суб'єкта оскарження із заявами про порушення кримінальної справи. Суб'єкт оскарження у встановленому законом порядку його заяви не розглянув та в порушення вимог КПК України (1001-05, 1002-05, 1003-05) не прийняв по ним будь-яких рішень. У зв'язку з наведеним просив суд зобов'язати Святошинський РУ ГУ МВС України в м. Києві розглянути його заяви.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 9 грудня 2004 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2005 року, гр. П в задоволенні скарги відмовлено.

В касаційній скарзі гр. П просить скасувати зазначені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що судові рішення суперечать Конституції України (254к/96-ВР) , Цивільному процесуальному кодексу України (1618-15) , Закону України "Про звернення громадян" (393/96-ВР) .

Дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що гр. П 11 червня 2004 року, 13 липня 2004 року звертався з письмовими заявами до Святошинського РУ ГУ МВС України в місті Києві з вимогою вирішити питання про порушення кримінальної справи за фактом нанесення йому тілесних ушкоджень, а також перевірки фактів неправомірних дій працівників Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві при розгляді його попередніх звернень. Дані заяви гр. П зареєстровані в журналі реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції заяв та скарг громадян Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві, як свідчить витяг з цього журналу.

Відповідно до ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України (1002-05) прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одно з таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення за належністю.

Згідно матеріалів перевірки N 259/03 заява гр. П від 11 червня 2004 року розглянута, дільничним інспектором Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві гр. К проведена повторна перевірка і за її результатами винесена постанова від 1 липня 2004 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно гр. П та гр. Д за відсутністю в їх діях складу злочину.

Слід зазначити, що заява гр. П від 11 червня 2004 року стосувалася факту, що був предметом перевірки звернення гр. П від 29 грудня 2002 року, за якою 30 грудня 2002 року дільничним інспектором міліції Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві гр. Г була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, яка була скасована постановою Святошинського районного суду м. Києва від 25 травня 2004 року.

Заява гр. П від 13 липня 2004 року про неправомірні дії працівників Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві була розглянута прокуратурою Святошинського району м. Києва, що стверджується матеріалами наглядового провадження N 947 пр. За результатами розгляду зазначеної заяви помічником прокурора Святошинського району м. Києва гр. П була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно дільничних інспекторів Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві за відсутністю в їх діях складів злочинів, про що гр. П було повідомлено листом від 9 серпня 2004 року N 87 с. Дана постанова була оскаржена гр. П до Святошинського районного суду м. Києва, постановою Святошинського районного суду м. Києва від 3 вересня 2004 року в задоволенні скарги гр. П відмовлено.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, твердження гр. П. про його звернення 22 липня 2004 року до Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявою не відповідає дійсності, про що свідчить витяг з журналу реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції заяв та скарг громадян Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Таким чином, органами, уповноваженими розглядати звернення гр. П, вживались всі передбачені законодавством України заходи для проведення перевірки цих звернень і винесення за результатами перевірки рішення. Дані рішення оскаржувались гр. П в порядку КПК України (1001-05, 1002-05, 1003-05) і підстав для їх перегляду в порядку глави 31-А ЦПК України (1502-06) немає.

Судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, дана правильна правова оцінка обставинам справи, тому касаційну скаргу гр. П слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 224 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу гр. П залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 9 грудня 2004 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 12 травня 2005 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.