К-23693/09 Про зобов’язання нарахувати підвищення до пенсії дитині війни - 19.11.2009 Прийняття

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області про зобов’язання нарахувати підвищення до пенсії дитині війни, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 23 жовтня 2008 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2009 року,

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області, в якому просила поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 по 31.12.2007, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, несплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки і п’ять місяців 2008 року в сумі 3310,80 грн.

Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 23 жовтня 2008 року позов задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму соціальної грошової допомоги дітям війни у розмірі 1379,80грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2008 року постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області протиправними та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області здійснити ОСОБА_1 підвищення у розмірі 30 % надбавки до мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 до31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2008, з урахуванням виплачених з травня по грудень 2008 року 10 %. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області ставить питання про скасування судових рішень в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач народилася у 1935 році та відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"набула статусу дитини війни, а тому згідно із ст. 6 даного Закону має право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач не здійснював позивачу зазначені виплати у 2006 –2007 роках, посилаючись на відсутність у нього відповідних коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни. З січня 2008 року відповідач почав виплачувати підвищення до пенсії у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком.

Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, які стосуються 2006 року, суд першої інстанції зазначив, що вони були заявлені за межами строку позовної давності і задоволенню не підлягають, оскільки доказів поважності пропуску строку позивач суду не надав.

Разом з тим, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зобов’язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену суму соціальної грошової допомоги дітям війни у розмірі 1379,80грн..

Однак, оскільки суд першої інстанції при розгляді справи самостійно обчислив суми заборгованості та не визначив конкретні дати здійснення такого перерахунку, суд апеляційної інстанції правильно скасував попереднє рішення та прийняв нову постанову, в якій зазначив, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"від 20.12.2005 (із змінами, внесеними 19.01.2006) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30 % надбавки до пенсії дітям війни, то суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги щодо 2007 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України від 19.12.2006 "Про Державний бюджет України на 2007 рік"(з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ) у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Правові підстави вирішення позовних вимог щодо 2008 року також були правильно визначені судом апеляційної інстанції.

Так, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28.12.2007 (107-17) внесено зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 (v010p710-08) положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"від 28.12.2007 (107-17) щодо внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) .

Отже, судом апеляційної інстанції правомірно покладено обов’язок на Управління Пенсійного фонду в Генічеському районі Херсонської області зробити перерахунок пенсії, правильно визначено початкову та кінцеву дати здійснення такого перерахунку та розмежовано періоди стягнення.

Відповідно до ч.3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції скасована апеляційним судом, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вона прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені статями 235- 239 КАС України.