Вищий адміністративний суд України у складі:

судді Костенка М.І. - головуючого, суддів Бившевої Л.І., Рибченка А.О., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області (далі –Вознесенська ОДПІ)

на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28.09.2006

та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 14.02.2006

у справі № 2-А-145/06 (22а-758)

за позовом ОСОБА_1

до Вознесенської ОДПІ

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28.09.2006, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 14.12.2006, позов задоволено; скасовано рішення Вознесенської ОДПІ про нарахування ОСОБА_1 податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2469,03 грн. за податковим повідомленням від 08.06.2006 № 0007591700/0. У прийнятті названих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що успадковане позивачем право на земельну частку (пай) у колективному сільськогосподарському товаристві ім. 22-х Червоних партизанів не можна розглядати як об’єкт комерційної власності поряд з корпоративним правом, що виключає можливість оподаткування цього спадкового майна за ставкою 13% відповідно до підпункту 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Вознесенська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Зокрема, в обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що права особи за майновим паєм за своєю правовою природою є тотожними корпоративним правам, у зв’язку з чим оподаткування спадщини у вигляді майнового сертифікату повинно здійснюватись за ставкою 13%.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в порядку статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване рішення про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2469,03 грн. було прийнято Вознесенською ОДПІ на підставі того, що ОСОБА_1 не сплатила зазначену суму податку з вартості майнового паю у пайовому фонді КСП ім. 22-х Червоних Партизанів (18992,50 грн.), який було успадковано нею як спадкоємицею першої черги після смерті чоловіка –ОСОБА_2 –відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.11.2005 (3078-15) .

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про неправильність кваліфікації податковим органом успадкованого майнового паю в пайовому фонді КСП ім. 22-х Червоних Партизанів як об’єкта комерційної власності.

Так, згідно з підпунктом 13.2.1 пункту 13.2 статті 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"оподаткуванню за ставкою, визначеною пункті 7.1 цього Закону (13 % на період 2004-2006 року), підлягає вартість об'єктів комерційної власності, у тому числі корпоративних прав, успадкованих будь-якими особами незалежно від ступеня їх споріднення з спадкодавцем.

Відповідно до пункту 17 Розділу X Земельного кодексу України (2768-14) сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікат на право на земельну частку (пай) не є цінним папером в розумінні статей 1, 3 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу".

Відповідно до статті 167 Господарського кодексу України, корпоративні права –це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Таким чином, корпоративне право включає в себе відносини, які виникають між акціонером, учасником господарської організації і самою корпорацією, а також між самими учасниками чи акціонерами з приводу реалізації їх прав власності на акції чи права власності на частку в статутному фонді корпорації.

Оскільки право власності на земельну частку (пай) та право власності на майновий пай не визначає прав власника цих паїв у статутному фонді господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством та отриманні частки прибутку, то таке право не може бути віднесено до корпоративних прав.

До того ж, пунктом 14 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) встановлено заборону до 1 січня 2007 року щодо внесення права на земельну частку (пай) до статутних фондів господарських товариств.

Відтак сертифікат на земельну частку (пай) не відноситься до корпоративних прав.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що майновий пай в пайовому фонді КСП ім. 22-х Червоних Партизанів не є об'єктом комерційної власності, та не підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною підпунктом 7.1 цього Закону (13 % на період 2004-2006 року).

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області відхилити.

2. Постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28.09.2006 та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 14.12.2006 у справі № 2-А-145/06 (22а-758) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.