Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Сіроша М.В.,

Суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я.,

розглянувши у попередньому розгляді адміністративну справу

за касаційними скаргами Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області та Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 06.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008 у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області, про стягнення невиплачених коштів,

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області про стягнення на її користь сум, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) . Позовні вимоги мотивовані тим, що впорушення її прав кошти виплачувались відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 (836-96-п) .

Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 06.11.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області та Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області просять скасувати вищезазначені судові рішення, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога в зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства. У зоні гарантованого добровільного відселення виплачується 40 % від мінімальної заробітної плати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка проживає в с. Червона Волока Лугинського району Житомирської області, яке віднесено до гарантованого добровільного відселення.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 987 від 20.06.2000 (987-2000-п) (чинною на оспорюваний період), виплата компенсацій і допомоги, передбачених Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , їй виплачувалась частково, у фіксованому розмірі, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата. У зоні гарантованого добровільного відселення –дві мінімальні заробітні плати. Пенсії непрацюючим громадянам, які проживають на цих територіях, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті.

Оскільки, позивачка проживає в с. Червона Волока Лугинського району, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення, тому вона повинна отримувати вказані доплати в зазначеному розмірі щомісяця, однак вони виплачувались їй частково, у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) , а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати.

Доплати до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення згідно п. 24 постанови Кабінету Міністрів України № 987 від 20.06.2000 (987-2000-п) (чинної на оспорюваний період) проводились органами, що виплачують пенсію, зокрема в Лугинському районі - Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано керувалися Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а не постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 (836-96-п) , яка порушує права позивача, та обґрунтовано прийшли до висновку про стягнення за період з 01.09.2002 по 31.08.2005 із управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області на користь позивача кошти в сумі 3 030 грн. та з Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області кошти в сумі 15 150 грн.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій, дійшли правильного висновку відносно того, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід відхилити, оскільки судові рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1, 224, 230, 231, 254 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

Касаційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області та Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області відхилити.

Постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 06.11.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2008 залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.