Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Сіроша М.В.

суддів: Бим М.Є., Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я.,

розглянувши у попередньому розгляді адміністративну справу

за касаційною скаргою Малого державного торгівельно-виробничого підприємства "Хімік" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2008 у справі за позовом Малого державного торгівельно-виробничого підприємства "Хімік"до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька про визнання недійсними результатів перевірки, скасування рішення,

У лютому 2008 року мале державне торгівельно-виробниче підприємство "Хімік"звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька про визнання недійсними результатів перевірки. Скасування рішень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 2000 по 2006 позивач діяв у відповідності до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва", у в відповідності до ст.. 6 якого юридичні особи, що застосовують спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати зборів та обов’язкових платежів. Розподіл по відповідним фондам коштів, отриманих від підприємств –платників єдиного податку, покладено на Управління державного казначейства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2008 позов задоволено у повному обсязі. Визнані недійсними результати перевірки позивача, викладені в Акті № 03-73/543 06-44/424 від 28.12.2007 в частині виникнення й стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України та застосування штрафних санкцій; скасоване рішення Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька № 1284/03-51/19376200 від 28.12.2007 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків на суму 17 688, 59 грн.; скасоване рішення Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька № 1288/03-51/19376200 від 28.12.2007 про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку на суму 5 624, 19 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2008 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.03.2008 скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що положення ст. 6 Указу Президента України суперечить Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) і тому не підлягають застосуванню.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову мале державне торгівельно-виробниче підприємство "Хімік"просить скасувати вищезазначене судове рішення, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 5 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІУ (1058-15) ) він регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці правовідносини лише у випадках, передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, з які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону № 1058-ІУ страхувальниками зазначених осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 того самого Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону № 1058-ІУ зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство; іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) , яким, як і Законом № 1058-ІV (1058-15) , не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Згідно статті 17 Закону № 1058 страхувальники зобов’язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до п. 8 Прикінцевих положень даного Закону страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку визначених цим Законом та в розмірах, передбачених Законом "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (400/97-ВР) .

Страхові внески, нараховані за відповідний базовий період –місяць, відповідач повинен сплачувати не пізніше 20 календарних днів із дня закінчення базового періоду.

Законом передбачено, що у разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат, на які нараховуються страхові внески, платники одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що нараховуються на ці виплати (дохід). При недостатності коштів у страхувальника для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) –одночасної сплати авансових платежів, виплата зазначених сум (коштів на оплату праці) та сплата страхових внесків (авансових платежів) здійснюється в пропорційних розмірах у порядку визначеному правлінням Пенсійного фонду.

Абзац 6 ч. 6 ст. 20 Закону №1058 регулює сплату саме авансових платежів, які справляються страхувальником –роботодавцем у разі виплати заробітної плати (доходу) протягом базового звітного періоду, за який нарахована така заробітна плата.

З аналізу абзацу 1 та 2 ч. 6 ст. 20 Закону №1058 вбачається, що решта несплачених сум страхових внесків, нарахованих за звітний місяць, мають бути перераховані роботодавцем на рахунок органу Пенсійного фонду до 20 числа місяця, наступного за звітним, що є остаточним розрахунком (базовим звітним періодом).

Судами встановлено, що відповідачем 28.12.2007 було складено акт № 03-73/54306-44/424 про результати планової перевірки правильності, повноти нарахування та своєчасності збору (страхових внесків) загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та з питань достовірності відомостей про застрахованих осіб щодо персоніфікованого обліку. Згідно з актом позивачем за квітень –грудень 2005 року та січень - грудень 2006 року не нарахований фонд оплати праці та страхові внески за ставками 32,3%, 31,8% у сумі 175868,20 грн. та 56246, 30 грн. відповідно. Страхові внески своєчасно не нараховані та сплачені частково у сумі 38 441, 51 грн. у вигляді 42 % від сум сплати єдиного податку, які надходять до Пенсійного фонду України із Управління Державного казначейства.

Отже, судом апеляційної інстанції правомірно задоволено апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька про правомірність рішення про застосування фінансових санкцій.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що при вирішенні спору суд апеляційної інстанції правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував закон, який їх регулює, тому оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а відтак правових підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду та апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1, 224, 230, 231, 254 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

Касаційну скаргу Малого державного торгівельно-виробничого підприємства "Хімік"відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.07.2008 залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України