К-14309/09 Про зобов’язання вчинити дії - 19.11.2009 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року у справі № 2-а-1352/08 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві про зобов’язання вчинити дії, -

У липні 2008 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просила суд зобов’язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни в сумі 2 733 грн. 30 коп. за 2006-2007 роки.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, визнана незаконною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, зобов’язано Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в решті позову відмовлено.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві просить скасувати зазначені судові рішення, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України

Як встановлено судом, ОСОБА_1 має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ОСОБА_1 має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: пенсії, що підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2007 року.

Пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік.

Згідно ч. 2 ст. 19, ч. 3 статті 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (254к/96-ВР) .

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гаранти дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зокрема зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону. Рішення Конституційного суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення конституційного суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині неправомірності дій відповідача у 2007 році.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 220-1, 224, 230, 231, 254 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року залишити без змін.