колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Гуріна М.І, Кобилянського М.Г.,

секретар Сіпаренко С.В.,

за участю представника військового прокурора Західного регіону України Палиги О.І., представника позивача ОСОБА_1, представника головного управління Пенсійного фонду України Левицької Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом військового прокурора Західного регіону України в інтересах ОСОБА_2 до Львівського обласного військового комісаріату, третя особа –Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій неправомірними та перерахунок пенсії за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 4 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2008 року,

У лютому 2007 року військовий прокурор Західного регіону України в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_2 проходив службу у Збройних Силах та був звільнений в запас наказом Міністра оборони України від 31 жовтня 2003 року № 584 з посади головного інженера –заступника начальника державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський державний авіаційний ремонтний завод"у зв’язку зі скороченням штатів, наказом командира військової частини 36983 від 15 листопада 2003 рок № 258 виключений із списків особового складу з 15 листопада 2003 року з призначенням йому пенсії. Вважає, що розрахунок пенсії є неправильний та проведений з порушенням вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) , оскільки в грошове забезпечення не включені щомісячна доплата в розмірі 50% посадового окладу та премія за виконання важливих завдань, які ОСОБА_2 отримував в період з листопада 2001 року до жовтня 2003 року. Просив поновити строк звернення до суду, визнати неправомірними дії Львівського обласного військового комісаріату та зобов’язати відповідача перерахувати пенсію ОСОБА_2 з 1 січня 2005 року з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 50% посадового окладу та премії за виконання важливих завдань.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 4 грудня 2007 року поновлено строк звернення до суду та задоволено частково позов військового прокурора Західного регіону України в інтересах ОСОБА_2 Визнано неправомірними дії Львівського обласного військового комісаріату щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2. та включенні до грошового забезпечення, з якого визначається розмір пенсії, щомісячну доплату в розмірі 50% посадового окладу та премії. Зобов’язано відповідача, Львівський військовий комісаріат, перерахувати пенсію ОСОБА_2 з 1 січня 2005 року з урахуванням щомісячної доплати в розмірі 50% посадового окладу та 50% премії, а з 1 січня 2006 року з урахуванням 100% премії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2008 року апеляційну скаргу Львівського обласного військового комісаріату залишено без задоволення, а постанову Личаківського районного суду м. Львова від 4 грудня 2007 року –без змін.

Вказуючи на допущені, на думку головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, судами неповне з’ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, управління просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог військового прокурора Західного регіону України в інтересах ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представника позивача та представника головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Під час розгляду справи по суті судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах, був звільнений в запас наказом Міністра оборони України від 31 жовтня 2003 року № 584 у зв’язку з скороченням штатів, наказом командира військової частини 36983 від 15 листопада 2003 рок № 258 виключений із списків особового складу з 15 листопада 2003 року з призначенням йому пенсії військовослужбовця. Під час проходження служби в період з листопада 2001 року до жовтня 2003 року ОСОБА_2 щомісячно отримував доплати та премії відповідно до умов колективного договору, що не були включені відповідачем в розрахунок розміру його пенсії.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 5 березня 2001 року № 75 (z0251-01) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби. Воно складається з окладів грошового утримання та додаткових видів грошового забезпечення. До окладів грошового утримання належать оклади за військовим званням та посадові оклади. Додаткові види грошового забезпечення включають підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, одноразові й щомісячні винагороди, морське грошове забезпечення, матеріальні та грошові допомоги і премію.

Відповідно до положень частини 3 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.

Задовольняючи позовні вимоги позивача у частині урахування у розмірі призначеної пенсії отримуваної позивачем премії у розмірі, визначеному колективним договором, а не чинним законодавством, суди першої та апеляційної інстанцій жодним чином своїх висновків не обґрунтували.

Вважаючи, що позивач під час служби отримував надбавку до посадового окладу у розмірі 50%, суди не дослідили правового характеру отримуваних позивачем коштів, не звернули увагу на ту обставину, що зазначена доплата не мала постійно визначеного розміру та ніяким чином не була прив’язана до розміру посадового окладу позивача, через що підстав вважати її п’ятидесятивідсотковою надбавкою до посадового окладу немає.

Відповідно до статті 99 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"та постанови Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року №1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення та виплати пенсій деяким категоріям громадян" (1522-2006-п) з 1 січня 2007 року функції з призначення та виплати пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (2262-12) передані від Міністерства оборони України органам Пенсійного фонду України.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно визначили належним відповідачем та зобов’язали провести перерахунок пенсії Львівський обласний військовий комісаріат.

Відповідно до положень частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки зазначені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167 ч. 4, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково, постанову Личаківського районного суду м. Львова від 4 грудня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2008 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.