колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до голови Державної митної служби України про визнання рішення протиправним та скасування окремих його положень за касаційною скаргою Державної митної служби України на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2007 року,

У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом .

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що він працював старшим інспектором відділу оперативного реагування та проведення спеціальних операцій служби боротьби з контрабандою та митної варти Північної регіональної митниці Державної митної служби України з липня 1997 року. Наказом голови Державної митної служби України від 16 грудня 2005 року № 2089-к на підставі акту службового розслідування від 14 грудня 2005 року № 13/2005 на нього накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з митного органу за невиконання вимог статті 21 Митного кодексу України, своїх посадових обов’язків та розпорядження керівництва Державної митної служби України (плану-завдання на проведення спеціальних заходів працівниками Державної митної служби України від 28 листопада 2005 року). Вважає, що факти, викладені в акті службового розслідування від 14 грудня 2005 року № 13/2005 не відповідають дійсним обставинам. Службове розслідування проводилося не особисто щодо нього, а стосовно роботи Рава-Руської митниці взагалі, куди він був відряджений разом із працівниками інших митних органів України з 6 грудня 2005 року до 7 грудня 2005 року згідно наказу Державної митної служби України від 21 листопада 2005 року № 1024 для прийняття участі в проведенні державної програми "Контрабанді-стоп". Крім того, план-завдання на проведення спеціальних заходів працівниками Державної митної служби України від 28 листопада 2005 року є загальним розпорядженням, в ньому не вказано об’єму роботи, який позивач повинен був виконувати. Виконання плану завдання покладено на керівника групи, яким був призначений Чопівський Франко Янович –начальник відділу Київської регіональної митниці. Чіткого визначення обов’язків для членів групи він не надав, місця та порядок виконання плану-завдання не довів. Перелік його посадових обов’язків визначений посадовою інструкцією, затвердженою начальником Північної регіональної митниці 1 січня 2005 року. Позивач сумлінно виконував свої посадові обов’язки та виконав об’єм роботи, який відображено у електронній базі даних, та відповідні дії зафіксовано на відеоплівці. Просив визнати протиправним та скасувати наказ голови Державної митної служби України від 16 грудня 2005 року № 2089-к в частині доручення начальнику Північної регіональної митниці про звільнення з посади старшого інспектора відділу оперативного реагування та проведення спеціальних операцій служби боротьби з контрабандою та митної варти ОСОБА_1

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2006 року позов ОСОБА_1 було задоволено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2007 року апеляційну скаргу Державної митної служби України було залишено без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2006 року –без змін.

Вказуючи на допущені, на думку Державної митної служби України, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що наказом голови Державної митної служби України "Про застосування дисциплінарного стягнення"від 16 грудня 2005 року № 2089-к, який було винесено в доповнення до наказу від 15 грудня 2005 року № 2088-к, начальнику Північної регіональної митниці наказано звільнити з митних органів старшого інспектора відділу оперативного реагування та проведення спеціальних операцій служби боротьби з контрабандою та митної варти Північної регіональної митниці ОСОБА_1 за невиконання вимог статті 21 Митного кодексу України, своїх посадових обов’язків та розпорядження керівництва Державної митної служби України (плану-завдання на проведення спеціальних заходів працівниками Державної митної служби України від 28 листопада 2005 року), що призвело до незаконного переміщення з 6 грудня 2005 року до 7 грудня 2005 року через митний кордон України транспортних засобів з вантажем 1-24 груп УКТЗЕД.

Відповідно до акту службового розслідування від 14 грудня 2005 року № 13/2005 при встановленні причетності посадових осіб Рава-Руської митниці до незаконного пропуску на митну територію України вантажів у період з 6 грудня 2005 року до 7 грудня 2005 року комісія зробила висновок, що, зокрема, старшим інспектором відділу оперативного реагування та проведення спеціальних операцій служби боротьби з контрабандою та митної варти Північної регіональної митниці ОСОБА_1 при виконанні своїх безпосередніх обов’язків було порушено положення Митного кодексу України (92-15) , наказу Державної митної служби України від 21 листопада 2005 року № 1024 та обов’язків, визначених у його посадовій інструкції. Виявлені порушення стали можливими внаслідок неналежного ставлення до своїх посадових обов’язків. Встановлені комісією факти незаконного переміщення транспортних засобів із товарами свідчать про порушення митних правил та можливе вчинення посадових злочинів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з тієї обставини, що постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 30 січня 2006 року, винесеної начальником відділу нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби України та Державної прикордонної служби України при проведенні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства прокуратури Львівської області С. Лаганяком при розгляді матеріалів перевірки за фактом переміщення з 6 на 7 грудня 2005 року через Рава-Руську митницю на територію України 10 транспортних засобів з вантажем продуктів харчування, відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю події злочину, передбаченого статтею 201 Кримінального кодексу України.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що порушення посадових обов’язків з боку ОСОБА_1, зазначені в акті службового розслідування від 14 грудня 2005 року № 13/2005 та наказі голови Державної митної служби України "Про застосування дисциплінарного стягнення"від 16 грудня 2005 року № 2089-к, відсутні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної митної служби України залишити без задоволення, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 17 квітня 2007 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.