колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Юрченка В.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Головчук С.В., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г.,

секретар Сіпаренко С.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової адміністрації у Донецькій області про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої суми грошової допомоги за касаційною скаргою Державної податкової адміністрації у Донецькій області на постанову Київського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2006 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 травня 2007 року,

У листопаді 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що проходив службу в органах податкової міліції Державної податкової адміністрації у Донецькій області, з якої звільнений 31 жовтня 2005 року. При обчисленні грошової допомоги при звільненні не врахована премія за жовтень 2005 року. Просив визнати дії Державної податкової адміністрації у Донецькій області протиправними та стягнути з відповідача невиплачену суму грошової допомоги при звільненні в розмірі 44 750 грн.

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано дії Державної податкової адміністрації у Донецькій області протиправними та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 невиплачену суму грошової допомоги при звільненні в розмірі 64 945 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 травня 2007 року апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації у Донецькій області було задоволено частково. Постанову Київського районного суду м. Донецька від 18 грудня 2006 року скасовано. Позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано дії Державної податкової адміністрації у Донецькій області протиправними та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 невиплачену суму грошової допомоги при звільненні в розмірі 44 748,50 грн.

Вказуючи на допущені, на думку Державної податкової адміністрації у Донецькій області, судами неповне з’ясування обставин, які мають значення у справі, та порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що ОСОБА_2 проходив службу в Державній податковій адміністрації у Донецькій області, з якої звільнений 31 жовтня 2005 року. На час звільнення позивач мав спеціальне звання полковника податкової міліції та вислугу років в календарному обчисленні –31 рік. При обчисленні грошової допомоги при звільненні, що передбачена статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", не враховано премію за жовтень 2005 року в розмірі 2887 грн., оскільки за твердженнями відповідача, зазначена премія була нарахована та виплачена позивачу вже після його звільнення зі служби в органах податкової міліції.

Відповідно до вимог частини 1 статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", в редакції чинній на час звільнення, передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні із служби за вислугою строку служби, віком, станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з організаційними заходами в разі неможливості використання на службі виплачується грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Премія, нарахована позивачу за час проходження служби, входила в його грошове забезпечення незалежно від дати фактичної виплати й, відповідно, підлягала включенню при обчисленні грошової допомоги при звільненні.

Відмовляючи в перерахунку грошової допомоги при звільненні суб’єкт владних повноважень порушив права та законні інтереси позивача.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, яким скасовано судове рішення першої інстанції, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167 ч. 4, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 травня 2007 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .