Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Сіроша М.В., Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В.,

Чалого С.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року у справі № 15/94 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Журавка"про стягнення суми, -

06.03.2007 року Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області звернулося до суду з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Журавка"про стягнення з відповідача витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за 2006 рік.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 27 квітня 2007 року позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області задоволені в повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року постанова господарського суду Чернігівської області від 27 квітня 2007 року скасована та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі просить скасувати зазначене вище судове рішення суду апеляційної інстанції, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову господарського суду Чернігівської області.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно п. 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. (1058-15) № 1058-14/ (далі - Закон № 1058) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) .

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно п. 8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1 (z0064-04) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663 (z0064-04) (надалі - Інструкція) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

Відповідно до п. 2.1.1 платниками страхових внесків є, зокрема, страхувальники: роботодавці - підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Пунктами 6.4 та 6.8 Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Згідно абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058 виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону."

Тобто, стосовно вищенаведених видів пенсій, призначених на пільгових умовах, Законом №1058 визначений певний порядок покриття витрат на їх виплату і доставку.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 5 Закону України № 1058, даний Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Для інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цих Законом або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що джерела коштів, за рахунок яких здійснюється виплата пенсій, призначених за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України та ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають застосовуватися саме вимоги абзацу п'ятого підпункту 1, пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення"Закону № 1058 (1058-15) , які передбачають виплату цих пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно ч.3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.