Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 травня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про перерахунок пенсії, –

У жовтні 2008 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 7 травня 2008 року позов задоволено. Визнано дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_6 незаконними. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_6 в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком з вересня 2007 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2008 року рішення суду першої інстанції змінено, в передостанньому абзаці мотивувальної частини постанови дату перерахунку пенсії з "вересня 2007"змінено на "1 вересня 2007"; в абзаці третьому резолютивної частини постанови дату перерахунку пенсії з "вересня 2007"змінено на "1 вересня 2007". В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 є інвалідом 1 групи у зв’язку з захворюванням пов’язаним з ліквідацією аварії на ЧАЕС та має право на отримання пенсії не нижчої шести мінімальних пенсій за віком.

Відповідачем було відмовлено ОСОБА_6 у призначенні пенсії по інвалідності, відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішення судів попередніх інстанцій, про задоволення позовних вимог мотивовані тим, що ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 1 групи –100% мінімальної пенсії за віком, виплата зазначеної пенсії, відповідно до ст. 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Частина 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"прожитковий мінімум на одну особу із розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня 2007 року –380 грн., з 1 квітня –387 грн., з 1 жовтня –395 грн. Таким чином, для позивача як інваліда 1 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, першої категорії, розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватись, виходячи із наведених розмірі.

Відтак, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії.

Однак, вирішуючи спір про визнання неправомірним дій відповідача щодо відмови в нарахуванні підвищення пенсії в 2007 році, судом апеляційної інстанції було змінено рішення суду першої інстанції в частині визначення початкової дати здійснення перерахунку пенсії, з 1 вересня 2007 року, однак ні суд першої ні апеляційної інстанцій не визначили кінцеву дату, до якої має здійснюватись такий перерахунок. Оскільки дія Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" (489-16) закінчує дію 31 грудня 2007 року, то й перерахунок повинен бути здійснено до цієї дати.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 7 травня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2008 року змінити, скасувавши її в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_6 в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком з 1 вересня 2007 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_6 в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком з 1 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

В іншій частині рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.