Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про перерахунок пенсії, –

У вересні 2008 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська про визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2008 позовні вимоги задоволено. Визнано дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_6 неправомірними. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_6 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсі за віком з 01.10.2006.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2008 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 віднесений до першої категорії осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 26.05.1999 і є інвалідом другої групи.

Рішення судів попередніх інстанцій, про задоволення позовних вимог мотивовані тим, що ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 2 групи –75% мінімальної пенсії за віком, виплата зазначеної пенсії, відповідно до ст. 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Частина 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"прожитковий мінімум на одну особу із розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня 2008 року –380 грн., з 1 квітня –387 грн., з 1 жовтня –395 грн. Таким чином, для позивача як інваліда 2 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, першої категорії, розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватись, виходячи із наведених розмірі.

Відтак, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії.

Разом з тим, суд першої інстанції задовольняючи позов про визнання неправомірних дій і стягнення допомоги за 2006 рік не врахував того, що дія абзаців другого і третього частини четвертої статті 54 Закону, в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік, згідно із пунктом 37 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік", була зупинена. А тому застосовувати кратність мінімальної заробітної плати для розрахунку допомоги на оздоровлення за 2006 рік правових підстав не було, а відповідно і задовольняти позов в цій частині.

Також, вирішуючи спір про визнання неправомірним дій відповідача щодо відмови в нарахуванні підвищення пенсії, суди першої та апеляційної інстанцій не визначили кінцеву дату, до якої має здійснюватись такий перерахунок. Оскільки дія Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" (489-16) закінчується 31 грудня 2007 року то й перерахунок повинен бути здійснений до цієї дати.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2008 року змінити, скасувавши їх в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок з 01.10.2006 на невизначений термін.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кам’янобрідському районі м. Луганська зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_6 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсі за віком з 01.01.2007 по 31.12.2007.

В іншій частині рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.