Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т. Березовиця"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року

у справі №8А/10-63

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т. Березовиця"

до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю "І.Т. Березовиця"звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2005 року №000552306/о72199, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2005 року на 12198,00 грн., та №0000012306/о72200, яким у зв’язку з виявленням невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, встановлено заниження бюджетного відшкодування за травень 2005 року на 2879,00 грн.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 13.03.2006 року (суддя Жук Г.А.) позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року (судова колегія у складі: головуючий суддя –Галушко Н.А., судді –Процик Т.С., Юрченко Я.О.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відмова у задоволенні позову судом апеляційної інстанції мотивована посиланнями на пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", застосувавши який суд дійшов висновку, що зміст цієї правової норми дозволяє застосувати нульову ставку податку на додану вартість особам, що надають транспортні послуги. Зважаючи на те, що фактично перевізником була інша особа, застосування позивачем податкової пільги, передбаченої пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 названого Закону, визнано неправомірним.

Вважаючи, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року була прийнята з порушенням норм матеріального права, ТОВ "І.Т. Березовиця"звернулося до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі постанову Господарського суду Тернопільської області від 13.03.2006 року. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано положення пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", пп. 4.41 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 17 Господарського кодексу України, глави 68 Цивільного кодексу України (435-15) , Закону України "Про систему оподаткуваня" (1251-12) , ч. 2 п. 13 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) .

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок, викладений у акті перевірки від 07.10.2005 року №23-623/31384091, про прушення підприємством п. 6.1, пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", всупереч яким позивачем не оподтаковано податком на додану вартість за ставкою 20% вартість поставки транспортних послуг, які здійснені ним як довіреною особою перевізника. Такий висновок пов’язаний з тим, що у період з 01.04.2005 року по 30.04.2005 року позивачем надавалися міжнародні транспортні послуги по перевезенню вантажів, які оподатковувалися за нульовою ставкою, в той час як фактичним перевізником було інше підприємство –"АМН Транс", що вимагало від позивача оподатковувати такі послуги податком на додану вартість за ставкою 20%.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій обгрунтовано визнали правильним висновок відповідача, викладений у акті перевірки, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0"відсотків до бази оподаткування.

Підпунктом 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 цього Закону передбачено, що у тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

Абзацом другим цього ж підпункту встановлено, що у разі коли поставка транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, наявні у матеріалах справи докази (копії міжнародних товарно-транспортних накладних, до яких вносяться відомості про перевізника) не дозволяють зробити висновок, що транспортні послуги надавалися саме позивачем, оскільки у графі "Перевізник"зазначено фірму "АМН-Транс".

Згідно з п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Зважаючи на відсутність у позивача права на податкову пільгу, передбачену пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 згаданого Закону, оскільки її надання пов’язується лише з особою, яка надає транспортні послуги, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваного судового рішення нормам матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "І.Т. Березовиця"залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 року у справі №8А/10-63 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.