Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, третя особа - ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень,

Депутат Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області звернулась з позовом до Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області про визнання ХХІ сесії Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області від 17 січня 2008 року незаконною; визнання рішень Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № № 209, 210, 211 від 17 січня 2008 року недійсними.

Позивач зазначила, що сесія ради була скликана з грубим порушенням процедури її скликання, встановленої Законом України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) та регламентом ради, що є підставою для визнання її незаконною, а рішення, прийняті на ній, - недійсними.

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року скасовано постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2008 року та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанцій, третя особа ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на нього, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процессуального права, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 09 січня 2008 року голові Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області ініціативно групою депутатів Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області у складі 13 осіб було подано заяву з пропозицією скликання позачергової сесії ради, на яку винести питання про проведення референдуму щодо недовіри сільському голові.

17 січня 2007 року відбулась ХХІ сесія 5 скликання Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області з порядком денним: 1) про розгляд заяв депутатів сільської ради про дострокове припинення ними депутатських повноважень; 2) про розгляд заяви ініціативної групи депутатів сільської ради про проведення сільського референдуму, пов’язаного з довірою чи недовірою сільському голові; 3) про розгляд заяви ініціативної групи депутатів сільської ради про скасування рішення № 182 від 19 січня 2007 року; 4) про затвердження сільського бюджету на 2008 рік.

На сесії ради були прийняті рішення № 209 "Про припинення повноважень депутата сільської ради ОСОБА_3 по виборчому округу № 9 та припинення повноважень депутата сільської ради ОСОБА_4 по виборчому округу № 9", № 210 "Про проведення референдуму 09 березня 2008 року в с. Хоцьки Переяслав-Хмельницького району Київської області, на який винести питання довіри чи недовіри сільському голові с. Хоцьки Лисенко Н. М.", № 211 "Про скасування рішення № 182 від 19 листопада 2007 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації", № 212 "Про затвердження сільського бюджету на 2008 рік".

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначила, що рішення про проведення позачергової сесії не було доведено до відома депутатів ради, а також населення в строки, встановлені ч. 9 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування"та регламентом ради, що є підставою для визнання вказаної сесії незаконною.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що порушення регламенту, на які посилається позивач не є грубими і не можуть бути підставою для задоволення позову.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що, оскільки при проведенні ХХІ сесії ради від 17 січня 2008 року були порушені ч. ч. 9, 14 Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) , позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування"сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади, відповідно, села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста; сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 79 цього Закону повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути достроково припинені, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень.

Повноваження сільського, селищного, міського голови за наявності підстав, передбачених частиною другою цієї статті, та в інших випадках можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом таємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради. Порядок проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови визначається законом про місцеві референдуми.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про всеукраїнський та місцевий референдуми"референдум - це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.

На місцеві референдуми можуть виноситися питання, віднесені законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також питання дострокового припинення повноважень відповідної Ради народних депутатів та її голови (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про всеукраїнський та місцевий референдуми").

Місцева рада народних депутатів призначає місцевий референдум на вимогу депутатів, що становлять не менш як половину від загального складу Ради народних депутатів, або на вимогу, підписану однією десятою частиною громадян України, які постійно проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці і мають право брати участь у референдумі (ч. 2 ст. 13 Закону України "Про всеукраїнський та місцевий референдуми").

Вказана норма Закону кореспондується з ч. 2 ст. 59 та ч. 4 ст. 79 Закону України "Про місцеве самоврядування", відповідно до яких рішення про проведення місцевого референдуму щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови приймається сільською, селищною, міською радою як за власною ініціативою, так і на вимогу не менш як однієї десятої частини громадян, що проживають на відповідній території і мають право голосу; рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

На підставі системного аналізу вказаних статей колегія суддів приходить до висновку, що рішення про дострокове припинення повноважень голови сільської ради може бути прийняте за результатами місцевого референдуму. При цьому питання про дострокове припинення повноважень сільського голови на місцевий референдум може бути винесене рішенням місцевої ради. Таке рішення приймається більшістю депутатів від загального складу ради.

Порядок проведення роботи місцевої ради регулюється ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування", відповідно до ч. ч. 1, 4, 5, 7, 8 якої сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Наступні сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської - відповідно сільським, селищним, міським головою; районної у місті, районної, обласної - головою відповідної ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал.

Сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, а сесія районної, обласної ради - також за пропозицією не менш як однієї третини депутатів від загального складу відповідної ради або голови відповідної місцевої державної адміністрації.

Згідно з ч. ч. 9, 14 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування"рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

Порядок проведення першої сесії ради, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної у місті, районної, обласної ради, секретаря сільської, селищної, міської ради, скликання чергової та позачергової сесії ради, призначення пленарних засідань ради, підготовки і розгляду питань на пленарних засіданнях, прийняття рішень ради про затвердження порядку денного сесії та з інших процедурних питань, а також порядок роботи сесії визначаються регламентом ради. До прийняття регламенту ради чергового скликання застосовується регламент ради, що діяв у попередньому скликанні.

Таким чином, питання затвердження порядку денного, порядок роботи сесії, порядок прийняття рішень, а також інші питання процедури проведення сесії ради визначаються регламентом ради.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, регламент Хоцьківської сільської ради ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції не досліджувався, що свідчить про неповне з’ясування обставин справи.

За таких підстав, не можуть вважатися обґрунтованими будь-які висновки судів про порушення або не порушення вимог регламенту щодо порядку скликання сесії ради.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.

Суди попередніх інстанцій при розгляді справи не з’ясували, якими неправомірними діями суб’єкта владних повноважень були порушені саме права позивача у сфері публічно-правових відносин.

Крім того, виходячи з вимог п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, адміністративний суд може ухвалити рішення про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суди не звернули уваги на те, що Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) не передбачено такого способу захисту права як визнання нечинним проведення сесії ради.

Вказані порушення норм процесуального та матеріального права є підставою для направлення справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2008 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .