Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Котовському районі Одеської області на постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 01 серпня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Котовському районі Одеської області про визнання відмови неправомірною, зобов’язання оформити пенсію за віком на пільгових умовах,

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"він має право на призначення пільгової пенсії за віком. Вважаючи незаконним рішення відповідача про відмову в призначені пільгової пенсії, позивач просив суд визнати відмову неправомірною, зобов’язати оформити пенсію за віком на пільгових умовах.

Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 01 серпня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року, позов задоволено: визнано відмову позивачу посадовими особами відповідача в призначенні пільгової пенсії неправомірною; зобов’язано відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій просив спірні рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Котовському районі Одеської області про призначення пенсії на пільгових умовах як трактористу-машиністу.

Управління Пенсійного фонду України в Котовському районі Одеської області відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки останній не надав документів про підтвердження його права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо незаконності відмови відповідача в призначенні пенсії на пільгових умовах. При цьому суди зазначили, що факт роботи позивача з 1969 року по 1996 рік комбайнером-трактористом підтверджується трудовою книжкою позивача, рішеннями Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 серпня 2006 року та від 14 травня 2007 року, поясненнями свідків.

Колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними.

Так, при розгляді судами справи суди дійшли висновку, що рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 серпня 2006 року та від 14 травня 2007 року набрали законної сили, а тому мають преюдиційне значення для справи та підтверджують право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах.

Такі висновки є помилковими.

Відповідно до пп. "в" ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 22 серпня 2006 року було встановлено факт роботи позивача в якості тракториста-комбайнера з 01 січня 1985 року по 31 грудня 1989 року в колгоспі ім. Ілліча Котовського району, що є підставою для призначення йому пенсії на пільгових умовах.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14 травня 2007 року встановлено факт роботи позивача в період з 1969 року по 1996 рік працював трактористом-комбайнером в сільськогосподарських підприємствах Котовського району Одеської області.

Відповідно до ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. При цьому встановлення факту не пов’язується з вирішенням спору про право.

Тобто для вирішення цього спору зазначені рішення судів Котовського міськрайонного суду Одеської області не мають преюдиційного значення, оскільки вони не підтверджують пільговий стаж роботи на сільськогосподарських підприємствах.

Для правильного вирішення справи по суті суди повинні були встановити ті обставини, з якими Закон пов’язує право позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах в зв’язку з його роботою трактористом-машиністом.

Згідно з ч. 4 ст. 69 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Тобто на підставі належних доказів суди повинні були встановити: скільки років працювала особа трактористом-машиністом, чи працювала особа на тракторах та інших самохідних машинах на протязі повного сезону сільськогосподарських робіт у рослинництві та тваринництві, чи була особа безпосередньо зайнята у виробництві сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року (637-93-п) , основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

В цілях подальшого поліпшення порядку ведення трудових книжок колгоспників, підвищення виховного значення їх в зміцненні трудової дисципліни в колгоспах постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310 (v0310400-75) були затверджені Основні положення про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспника, які були схвалені Союзною радою колгоспів 14 березня 1975 року.

Відповідно до п. п. 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність члену колгоспу, трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

В матеріалах справи наявна трудова книжка колгоспника ОСОБА_1.

Проте, правильними є доводи відповідача щодо неможливості встановлення пільгового характеру роботи позивача за наявності лише трудової книжки колгоспника, оскільки вона не містить всіх необхідних відомостей, зазначених вище. Крім того, як вбачається з вказаної книжки колгоспника у 1969, 1972, 1977, 1978, 1979, 1980, 1990, 1992, 1996 роках позивачем не було відроблено мінімум трудоднів.

Суди попередніх інстанцій не дали оцінки таким обставинам справи.

Згідно з п. 20 цього Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

В своєму рішенні суд апеляційної інстанції зазначив, що підприємства, на яких працював позивач, були ліквідовані, а тому такої довідки позивач надати не може.

Такі висновки є помилковими, оскільки у такому випадку відповідні довідки повинні надавати правонаступники цих підприємств.

Судами попередніх інстанцій не було з’ясовано чи є правонаступники у сільськогосподарських підприємств, на яких працював позивач.

Крім того, відповідно до п. 18 Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

При розгляді справи у суді першої інстанції судами були допитані свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Проте, в порушення норм процесуального права, суди не з’ясували чи знали вони позивача по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і чи мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу позивача.

Порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування їх рішень.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Котовському районі Одеської області задовольнити.

Постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 01 серпня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .