Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, треті особи - Міністерство фінансів України, Міністерство праці та соціальної політики України, Державне казначейство України, Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області про стягнення недоплаченої щорічної матеріальної допомоги,

09 січня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначила, що їй, як члену сім’ї загиблого ветерана війни, відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня належить виплачувати разову грошову допомогу у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком. Посилаючись на те, що такі виплати у 2004-2007 роках проводилися не в повному обсязі, позивач просила стягнути з відповідача на її користь недоотриману разову допомогу.

Постановою Октябрського районного суду міста Полтави від 25 лютого 2008 року позов задоволено частково: стягнуто з Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації на користь позивача недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги за 2005-2007 роки в розмірі 5 095 грн 30 коп.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року скасовано постанову Октябрського районного суду міста Полтави від 25 лютого 2008 року, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено частково: зобов’язано Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату позивачу недоплаченої суми одноразової грошової допомоги як вдові загиблого у Афганістані за 2007 рік.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подала касаційну скаргу на нього. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач просить спірне рішення змінити як помилкове, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заперечень не надійшло.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що позивач є членом сім’ї загиблого ветерана війни та відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"має право на щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Виплата вказаної допомоги у 2005-2007 роках проводилась позивачу в розмірах, встановлених законами України про Державний бюджет України на 2005, 2006, 2007 роки.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення щорічної грошової допомоги за 2007 рік. Позовні вимоги за 2005-2006 року не підлягають задоволенню в зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову за 2005, 2006 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернулася до суду з позовом 09 січня 2008 року.

Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав щодо виплати їй щорічної грошової допомоги за 2005, 2006 роки.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач зазначив про пропуск позивачем строку звернення до суду, а тому рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення щорічної грошової допомоги за 2005, 2006 роки з цих підстав є законним.

Скаржник зазначає, що відмовивши у задоволенні позову за 2005, 2006 роки з підстав пропуску строку звернення з позовом до адміністративного суду, суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги, оскільки апелянт на такі обставини не посилався.

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи скаржника.

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, встановивши допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, а саме: ст. ст. 99, 100 КАС України, - суд апеляційної інстанції правомірно вийшов за межі апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 200 КАС України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому можу встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, а які не було посилання в касаційній скарзі.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення вимог за 2007 рік.

Судами правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти ( Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та закони України "Про Державний бюджет України на 2007 рік), які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня.

Отже для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.

Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) був прийнятий пізніше, а тому його норми мають пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Посилання судів на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) , яким визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , не приймаються судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент виникнення спірних відносин, а саме: на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, - положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) були діючими, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційної скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року в частині зобов’язання Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми одноразової грошової допомоги як вдові загиблого у Афганістані за 2007 рік скасувати.

В цій частині ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову в частині зобов’язання Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми одноразової грошової допомоги як вдові загиблого у Афганістані за 2007 рік відмовити.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .