Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради Сумської області на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення про стягнення виконкому Роменської міської ради Сумської області, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання неправомірними дій, стягнення заборгованості по виплаті одноразової грошової допомоги,

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що йому, як інваліду війни 1 групи, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня належить виплачувати разову грошову допомогу у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком. Посилаючись на те, що такі виплати у 2007 році проводилися не в повному обсязі, просив визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення про стягнення виконкому Роменської міської ради Сумської області, стягнути з відповідача на свою користь 3 650 грн. 00 коп. недоотриманої разової допомоги.

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2008 року позов задоволено: стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення про стягнення виконкому Роменської міської ради Сумської області на користь позивача 3 650 грн 00 коп. заборгованості по невиплаченій грошовій допомозі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року, скасовано постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2008 року, ухвалено нове рішення: зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради Сумської області здійснити перерахунок щорічної разової грошової допомоги позивачу за 2007 рік відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", виходячи з 10-тикратного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідну виплату .

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради Сумської області - подало касаційну скаргу на них. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, відповідач просить спірні рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заперечень не надійшло.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни 1 групи, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"має право на щорічну грошову допомогу до 5 травня у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком.

Судами правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти ( Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) ), які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інваліду війни 1 групи.

Отже для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.

Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) був прийнятий пізніше, а тому його норми мають пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) були визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів: в квітні 2007 року, - положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) були діючими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порушень ст. 19 Конституції України в діях відповідача на час проведення виплат не вбачається.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради Сумської області задовольнити частково.

Постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 травня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2009 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .