Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради на постанову Петровського районного суду м. Донецька від 03 лютого 2009 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради про визнання дій протиправними, зобов’язання перерахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу, зобов’язання в подальшому виплачувати щорічну разову грошову допомогу до 5 травня відповідно до діючого законодавства,

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що йому, як інваліду війни 3 групи, відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня належить виплачувати разову грошову допомогу. Посилаючись на те, що такі виплати у 2004-2008 роках проводилися не в повному обсязі, позивач просив визнати протиправними дії відповідача в 2004-2008 роках, зобов’язати відповідача провести перерахування щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004-2008 роки, виплатити недоплачену суму в розмірі 10 930 грн 42 коп. і в подальшому проводити відповідні виплати згідно вимог діючого законодавства.

Постановою Петровського районного суду м. Донецька від 03 лютого 2009 року позов задоволено частково: визнано неправомірною відмову відповідача у виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004, 2007, 2008 роки в розмірах, передбачених ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; стягнуто з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2004, 2007, 2008 роки у розмірі 6 633 грн 42 коп.; в задоволенні інших вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року постанову Петровського районного суду м. Донецька від 03 лютого 2009 року в частині позовних вимог за 2004 та 2007 роки скасовано; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову, відповідач подав касаційну скаргу на них. Посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить спірні рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом війни 3 групи.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 групи виплачується разова грошова допомога у розмірах сьоми мінімальних пенсій за віком.

Виплата вказаної допомоги проводилась позивачу в 2008 році в розмірах, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України".

Задовольняючи позов в частині 2008 року суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині 2008 року.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Судами правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти ( Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України"), які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни 3 групи.

Отже для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.

Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (vza4u710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Закони України про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки були прийняті пізніше, а тому їх норми мають пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) були визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України", яким встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів: в квітні 2008 року - положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" (107-17) були діючими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порушень ст. 19 Конституції України відповідачем у спірних відносинах на час проведення виплат не вбачається.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради задовольнити.

Постанову Петровського районного суду м. Донецька від 03 лютого 2009 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року в частині визнання неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради у виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік в розмірах, передбачених ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2008 рік скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

В позові в частині визнання неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради у виплаті ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік в розмірах, передбачених ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Петровської районної у місті Донецьку ради на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2008 рік відмовити.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .