Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Гордійчук М.П., Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Розваляєва Т.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зінківському районі Полтавській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Зінківському районі Полтавській області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, –

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Зінківському районі Полтавській області, зобов‘язано Управління Пенсійного фонду України в Зінківському районі Полтавській області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року .

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2009 року апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Зінківському районі Полтавській області залишена без розгляду.

Не погоджуючись з судовим рішеннями апеляційної інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Зінківському районі Полтавській області просить її скасувати.

_______________________

Справа: № к-16865/09

Доповідач: Гордійчук М.П.

Згідно з частиною 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.. 160 цього кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Відповідно до положень частини 5 зазначеної вище статті Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк для подання заяви про апеляційне оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідача був присутнім під час проголошення постанови суду першої інстанції, але подав апеляційну скаргу з порушенням строку та порядку, передбаченого ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України для подачі апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки ухвала апеляційної інстанцій ухвалена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Зінківському районі Полтавській області відхилити, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2008 року та ухвалу ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає, крім як у випадках, передбачених ст. ст. 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .