Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів:

Гончар Л.Я.

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Черпіцької Л.Т.

Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про перерахунок пенсії, –

У жовтні 2007 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про визнання неправомірними дій з приводу відмови у здійсненні перерахунку пенсії.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2008 року, позов задоволено. Визнано дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області щодо нарахування та виплати пенсії ОСОБА_6 незаконними. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_6 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 26 грудня 2006 року.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи у зв’язку з захворюванням пов’язаним з ліквідацією аварії на ЧАЕС та має право на отримання пенсії не нижчої шести мінімальних пенсій за віком.

Рішення судів попередніх інстанцій, про задоволення позовних вимог мотивовані тим, що відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір пенсії для інвалідів 2 групи, призначеної у відповідності з цим Законом (796-12) та не повинен бути не нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а згідно зі ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"таким інвалідам 2 групи виплачується податкова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Колегія суддів вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, проте, задовольняючи позовні вимоги за 2006 рік, судами не було враховано, абзаців другого і третього частини четвертої статті 54 Закону, в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік, згідно із пунктом 37 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік", була зупинена. А тому застосовувати кратність мінімальної заробітної плати для розрахунку допомоги на оздоровлення за 2006 рік правових підстав не було, а відповідно і задовольняти позов в цій частині.

Також, вирішуючи спір про визнання неправомірним дій відповідача щодо відмови в нарахуванні підвищення пенсії, судомами не було визначено кінцеву дату здійснення такого перерахунку. Оскільки дія Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" (489-16) закінчує дію 31 грудня 2007 року, то й перерахунок повинен бути здійснено до цієї дати.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 березня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2008 року змінити, скасувавши їх в частині задоволення позовних вимог за 2006 рік та визначення кінцевої дати здійснення перерахунку.

Відмовити в задоволенні позовних вимог за 2006 рік.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області зробити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_6 в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

В іншій частині рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.