Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів: Сіроша М.В.

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення,-

У серпні 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради про стягнення заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення.

Постановою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково: визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради здійснити виплату допомоги на оздоровлення за 2004-2005 та 2007 роки в загальній сумі 3948, 30 грн.

На судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради, в якій ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

ОСОБА_5 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та є інвалідом 3 групи.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"для осіб, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС інвалідам 3 групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі 4 мінімальних заробітних плат. До того ж розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (ч. 7 ст. 48 зазначеного Закону).

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановами КМУ № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) та КМУ від 12.07.2005 року № 562 (562-2005-п) "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі –постанова № 562), якою розмір такої допомоги встановлений для інвалідів 3 групи - 26, 70 грн. та в 2005-2007 роках - 100 грн.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст.. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та Закони України про Державний бюджет України на відповідний рік, а не постанови Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"виплату компенсацій та допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік зупинено.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради відхилити, а постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними статтями 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .