Колегія суддів першої судової палати Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів Матолича С.В.

Леонтович К.Г.

Розваляєвої Т.С.

Кравченко О.О.

Гордійчук М.П.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2009 р. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області про нарахування допомоги дитині війни, -

У листопаді 2008 року ОСОБА_5 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов’язання провести нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а. с. 5). Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2009 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області з не нарахування ОСОБА_5 підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції яка діяла в цей період, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області провести нарахування та виплату ОСОБА_5 доплати до пенсії, як дитині війни, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції яка діяла в цей період, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 січня 2009 року змінено: в абзаці другому та третьому резолютивної частини постанови змінити дату: "09.07.2007 року"на "18.11.2007". В іншій частині постанову залишено без змін.

На вказані судові рішення Управлінням Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області подана касаційна скарга, у якій ставиться питання про їх скасування та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_5 має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а. с. 5). Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках йому така допомога не виплачувалась.

Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, які стосуються 2006 року, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що відповідно до вимог ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"від 20 грудня 2005 року (із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії "дітям війни", то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог за 2007 рік, то судами правильно враховано, що п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік", дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. за №6-рп/2007 (v0a6p710-07) , у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень окремих статей Закону України "Про Державний бюджет України на 2007рік" (489-16) (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) ( є неконституційним) положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів, є обов’язковим до виконання на всій території України. Відповідно до ч.2ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суди обґрунтовано встановили, що нарахування виплат за 2007 рік мало були проведено з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Що стосується доводів відповідача про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується "дітей війни"відповідно до ст. 6 Закону, то вони є безпідставними.

Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Колегія суддів не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення "Про Пенсійний фонд України" (121/2001) і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення (121/2001) через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України в судовому засіданні відсутні.

Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає. крім як з підстав, у порядку та у строки, передбачені статтями 237- 239 КАС України.