Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

на постанову господарського суду Харківської області від 28 лютого 2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2007 року

у справі № АС-41/550-06

за позовом Спільного підприємства Українсько–Російської торгівельно–промислової компанії товариства з обмеженою відповідальністю "Харківсибінвест"

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень, -

СП Українсько–Російською торгівельно–промисловою компанією ТОВ "Харківсибінвест"було заявлено позов до ДПІ у Київському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень № 0000312303/0 від 31 травня 20006 року та № 00003023030/0 від 31 травня 2005 року.

Постановою господарського суду Харківської області від 28 лютого 2007 року позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2007 року постанову господарського суду Харківської області від 28 лютого 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 28 лютого 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2007 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Київському районі м. Харкова провела документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2005 року, за результати якої було складено акт № 1283/23-3/2122689 від 18 травня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, п. 1.6, п. 1.23, п. 1.31 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток за 2005 рік на 30 900, 00 грн.

Крім того, в акті перевірки підпункту 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, підпункту 6.1.1 п. 6.1 ст.6, п. 4.2 ст. 4 з урахуванням п. 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на 16 603, 00 грн.

31 травня 2006 року ДПІ у Київському районі м. Харкова на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення –рішення № 0000312303/0, яким визначила позивачу суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 37 080, 00 грн., у тому числі 30 900, 00 грн. – основний платіж та 6 180, 00 грн. –штрафні (фінансові) санкції на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", та податкове повідомлення –рішення № 00003023030/0, яким позивачу зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2005 року в розмірі 16 603, 00 грн.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідачем не була доведена правомірність його рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення –рішення безвідносно мотивів таких висновків з огляду на наступне.

В акті перевірки було встановлено, що між позивачем (замовник) та ДП "Нікопольський трубний завод"(виконавець) були укладені договори № 642/42 від 17 травня 2005 року на переробку давальницької сировини та № 642/1/42 від 17 травня 2005 року про надання послуг по переробці металопродукції.

Відповідно до договору на переробку давальницької сировини № 642/42 від 17 травня 2005 року позивач зобов’язується передати у переробку давальницьку сировину на умовах визначених даним договором, а виконавець зобов’язується прийняти давальницьку, здійснити її переробку та виготовити готову продукцію. Відповідно до договору про надання послуг по переробці металопродукції № 642/1/42 від 17 травня 2005 року замовник зобов’язується надати послуги по обробці труб, наданих замовником, а замовник зобов’язується прийняти і оплатити послуги, які надані виконавцем.

Позивач протягом травня –грудня 2005 року передав виконавцю давальницьку сировину (заготівля труб) в кількості 11, 773 т.

Залишок заготівлі та відходів склав 4, 0933 тонн. На виконання умов договорів № 642/42 та № 642/1/42 виконавець передав 7, 6797 тонн готової продукції згідно актів приймання –передачі № 94 від 13 липня 2005 року, № 107 від 15 серпня 2005 року, № 168 від 04 листопада 2005 року, № 177 від 23 листопада 2005 року, № 200 від 27 грудня 2005 року; 1, 645 тонн заготівлі труб згідно акту повернення невикористаної заготівлі труб № 1 від 18 жовтня 2005 року; 0, 3 тонн обрізі після переробки заготівлі труб згідно акту № 154 від 23 грудня 2005 року. Крім того, безповоротні відходи (угар) склали 0, 6377 тонн.

Залишок заготівлі, що обліковується у бухгалтерському обліку як дебіторська заборгованість по рахунку 206 (матеріали передані в переробку) по заготівлі труб складає 8 200, 09 грн., що у кількісному вигляді дорівнює 0, 0879 тонн.

Посилаючись на те, що залишок заготівлі (відходів) станом на 31 грудня 2005 року, що не повернутий позивачу та який не рахується на балансі, становить 1 4227 тонн вартістю 123 500, 00 грн. є безоплатно переданим ДП "Нікопольський трубний завод"і має бути включений до складу валового доходу позивача та до об’єкта оподаткування податком на додану вартість, в акті зроблено висновок про заниження позивачем суми податку на прибуток та податку на додану вартість.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до підпункту 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 вищезазначеного Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (п. 1.31 ст. 1 цього ж Закону).

Згідно п. 1.23 ст. 1 вищезазначеного Закону безоплатно надані товари (роботи, послуги) –це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Операції з безоплатної поставки товарів відповідно до підпункту 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість"з урахуванням п. 1.4 цього ж Закону є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що заготівля труб передавалась позивачем ДП "Нікопольський трубний завод"виключно на виконання укладених договорів.

Відповідачем не було доведено те, що 1 4227 тонн залишку заготівлі (відходів) вартістю 123 500, 00 грн. були безоплатно передані позивачу, а позивач отримав право власності на них, тобто мало місце безоплатне надання товарів.

З урахуванням вищевикладеного, висновок відповідача про заниження позивачем валового доходу та про невключення вартості залишку заготівлі (відходів) до бази оподаткування податком на додану вартість визнається безпідставним.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 31 січня 2006 року між позивачем та ДП "Нікопольський трубний завод"було укладено акт звірки металовикористання за 2005 рік, згідно якого сторони підтвердили залишок непоставленої продукції та лому на цю дату, а також кількість безповоротних втрат, обумовлених технологічним процесом виготовлення продукції.

Згідно пояснень позивача в січні 2006 року позивачем від ДП "Нікопольський трубний завод"були отримані труби в кількості 25, 5 кг та частину лому. Безповоротні втрати пов’язані з тим, що труби (відповідно технологічного процесу) проходять хімічну обробку, шліфування, піскострумленням, травленням, після проведення яких неможливе виділення з відходів металу.

Крім того, позивач вказував на те, що ним від виконавця готова продукція була отримана в кількості, яка перевищує узгоджений сторонами видатковий коефіцієнт.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Київському районі м. Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Харківської області від 28 лютого 2007 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2007 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову господарського суду Харківської області від 28 лютого 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.