Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі Євтушевському В.М.,

за участю:

представника позивача –Ткаченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2007 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2008 року

у справі № 2-а-2387/07

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківське автотранспортне підприємство 16 355"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова

про визнання протиправним дій та скасування першої податкової вимоги, -

ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство 16 355"було заявлено позов до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про визнання протиправним дій по формуванню та винесенню першої податкової вимоги від 03 серпня 2007 року № 1/359 та скасування першої податкової вимоги № 1/359 від 03 серпня 2007 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного Ужу від 23 листопада 2007 року позов задоволено частково.

Визнані дії ДПІ у Ленінському районі м. Харкова щодо винесення першої податкової вимоги від 03 серпня 2007 року № 1/359 неправомірними.

В частині скасування першої податкової вимоги ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 03 серпня 2007 року № 1/359 в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2008 року постанову Харківського окружного адміністративного Ужу від 23 листопада 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2007 року в частині часткового задоволення позову та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2008 року, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство 16 355", посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень суди дали правильну юридичну оцінку обставинам справи, правомірно застосували норми матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення відповідають чинному законодавству України і підлягають залишенню без змін, вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2008 року –без змін.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

03 серпня 2007 року ДПІ у Ленінському районі м. Харкова прийняла першу податкову вимогу № 1/359, якою повідомила ВАТ "Харківське автотранспортне підприємство 16 355", що станом на 03 серпня 2007 року сума його податкового боргу складає 205 943, 65 грн., у тому числі 185 443, 65 грн. земельного податку та 20 500, 00 грн. штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним дій по формуванню та винесенню першої податкової вимоги від 03 серпня 2007 року № 1/359, виходив з того, що сума податкового зобов’язання з земельного податку не була узгоджена, сума штрафних санкцій, застосованих до позивача на підставі п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", не є сумою податкового зобов’язання, а тому визнання цих сум сумами податкового боргу із прийняття першої податкової вимоги є неправомірним.

Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суди попередніх інстанцій посилались на те, що перша податкова вимога № 1/359 від 03 серпня 2007 року на момент розгляду справи була відкликана.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(в редакції на момент прийняття першої податкової вимоги) податкова вимога - письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання (п. 1.3 ст. 1 вищезгаданого Закону).

Згідно підпункту 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 цього ж Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно підпункту "а"підпункту 6.2.3 п. 6.2 цієї ж статті перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. Обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

В той же час, подача скарги про перегляд податкового повідомлення –рішення про визначення суми податкового зобов’язання до контролюючого органу в порядку, передбаченому підпунктом 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(в редакції на момент прийняття першої податкової вимоги), в тому числі з дотриманням строків, визначених цим підпунктом, зупиняє виконання платником податків податкових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов’язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що сума податкового зобов’язання з земельного податку, визначена першою податковою вимогою № 1/359 від 03 серпня 2007 року сумою податкового боргу, складається із суми податкового зобов’язання з земельного податку, яка була визначена позивачу податковим повідомленням – рішенням № 0000642310/0 від 23 березня 2007 року на підставі акта перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова № 635/23-304/03118995 від 06 березня 2007 року.

Вказане податкове повідомлення –рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку з дотриманням відповідного порядку та строку.

На момент прийняття першої податкової вимоги процедура адміністративного оскарження не була закінчена.

Отже, сума податкового зобов’язання з земельного податку, визначена першою податковою вимогою від 03 серпня 2007 року № 1/359, не була узгоджена в адміністративному порядку і не могла визнаватись податковим боргом.

Крім того, сума штрафних санкцій, визначена в зазначеній вище першій податковій вимозі податковим боргом, була застосована до позивача рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000652310/0 від 23 березня 2007 року на підставі п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"і не може визнаватись сумою податкового зобов’язання з урахуванням того, що штрафні санкції, передбачені п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", не відноситься до переліку податків та борів (обов’язкових платежів), вичерпний перелік яких визначений в ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування", та до штрафних санкцій, передбачених в Законі України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) , а тому не могла бути визначена податковим боргом з поширенням процедури, визначеної в цьому Законі.

З урахуванням вищевикладеного, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали дії ДПІ у Ленінському районі м. Харкова щодо винесення першої податкової вимоги від 03 серпня 2007 року № 1/359 неправомірними.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Ленінському районі м. Харкова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2007 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2008 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2007 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.