Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Суддів: Сіроша М.В.

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області на постанову Первомайського міського суду від 20 серпня 2008 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області про визнання незаконними дій та стягнення щорічної грошової допомоги на оздоровлення,-

У липні 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області про визнання незаконними дій та стягнення щорічної грошової допомоги на оздоровлення.

Постановою Первомайського міського суду від 20 серпня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено в частині стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2002, 2004, 2005, 2007 роки.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року постанову Первомайського міського суду Луганської області від 20 серпня 2008 року скасовано, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково: визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області. Зобов’язано Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області здійснити виплату допомоги на оздоровлення за 2004-2005 та 2007 роки. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області, в якій ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

ОСОБА_5 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії та є інвалідом 3 групи, а з вересня 2005 року 2 групи.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"для осіб, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС інвалідам 3 групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, а інвалідам 2 групи –5 мінімальних заробітних плат. До того ж розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (ч. 7 ст. 48 зазначеного Закону).

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення Управління керувалося постановами КМУ № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (836-96-п) та КМУ від 12.07.2005 року № 562 (562-2005-п) "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі –постанова № 562), якими встановлено конкретний розмір такої допомоги.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст.. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) та Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (1344-15) , "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) , Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , а не постанови Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"виплату компенсацій та допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік зупинено.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Луганської області відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку визначеними статтями 237 –239 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .