Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Роменської міської ради Сумської області на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Роменської міської ради Сумської області про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої разової грошової допомоги,

ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що йому, як учаснику бойових дій, відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня належить виплачувати разову грошову допомогу. Посилаючись на те, що такі виплати у 2007, 2008 роках проводилися не в повному обсязі, позивач просив визнати протиправними дії відповідача в 2007, 2008 роках, стягнути з відповідача на його користь суму недоплаченої грошової допомоги.

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2008 року позов задоволено: визнано неправомірними дії відповідача щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2007 та 2008 роки у розмірі, меншому ніж встановлено ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; стягнуто з відповідача на користь позивача недоплачену щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2007 рік в розмірі 1 770 грн 00 коп., за 2008 рік –в розмірі 2 095 грн 00 коп.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано: зобов’язано відповідача нарахувати та здійснити дії щодо виплати позивачу різниці між сплаченими сумами щорічної разової грошової допомоги за 2007 та 2008 роки та сумами, передбаченими Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) від 09.09.2007 року та № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року (v010p710-08) .

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу на них. Посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить спірні рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є учасником бойових дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах п’яти мінімальних пенсій за віком.

Виплата вказаної допомоги проводилась позивачу в 2007, 2008 роках в розмірах, встановлених Законом України "Про Державний бюджет на 2007 рік" (489-16) та Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" (107-17) .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, а в послідуючому, скасовуючи рішення суду попередньої інстанції і задовольняючи позов, апеляційний суд прийшли до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Судами правильно встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти ( Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) та закони України про Державний бюджет України"на 2007, 2008 роки), які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учаснику бойових дій.

Отже для вирішення цього спору необхідно визначитись, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню.

Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Закони України про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки були прийняті пізніше, а тому їх норми мають пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) . Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (v0a6p710-07) та від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) були визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" (107-17) , якими встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів: в квітні 2007 року та в квітні 2008 року - положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" (107-17) були діючими.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порушень ст. 19 Конституції України відповідачем у спірних відносинах на час проведення виплат не вбачається.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Роменської міської ради Сумської області задовольнити частково.

Постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня 2008 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2009 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В позові відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .