Вищий адміністративний суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 15 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, про визнання дій незаконними, зобов’язання провести перерахування, стягнення недоотриманої компенсації на оздоровлення за 2008 рік в сумі 2 505 грн 00 коп.,

ОСОБА_6 подано позов до Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області про визнання дій незаконними, зобов’язання провести перерахування, стягнення недоотриманої компенсації на оздоровлення за 2008 рік в сумі 2 505 грн 00 коп.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, а тому за правилами статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Посилаючись на те, що розмір виплаченої йому у 2008 році допомоги не відповідає розміру, встановленому вказаною статтею, позивач просив визнати дії відповідача незаконними, зобов’язати відповідача провести перерахунок компенсації за шкоду, нанесену здоров’ю, щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік із розрахунку 5-ти мінімальних заробітних плат як інваліду 2 групи, стягнути з відповідача на користь позивача щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в сумі 2 505 грн 00 коп.

Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 15 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року, позов задоволено: визнано дії відповідача у відмові здійснити виплату позивачу заборгованості з одноразової щорічної допомоги за шкоду, заподіяну здоров’ю, за 2008 рік з розрахунку п’яти мінімальних заробітних плат незаконними; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з одноразової щорічної допомоги за шкоду, заподіяну здоров’ю, за 2008 рік в сумі 2 505 грн 00 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій просив їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та ухвалити нове судове рішення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи дійшли правильного висновку, що, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" (107-17) текст ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"викладено в такій редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Як встановлено вище, допомога позивачу у вересні 2008 році була здійснена в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" (107-17) , визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) .

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином дії відповідача є незаконними, оскільки на момент виплати щорічної разової грошової допомоги –вересень 2008 року - частина 4 ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"була діюча, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому слід зазначити: встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.

Тому відповідно до ст. 225 КАС України рішення в цій частині підлягає зміні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2009 року скасувати.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 15 грудня 2008 року змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини в наступній редакції:

"Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_6 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік у відповідності до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. В іншій частині позову відмовити.".

В іншій частині постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 15 грудня 2008 року залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –239 КАС України (2747-15) .