Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Сергейчук О.А., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Баштанському районі на постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 21.06.2006 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 29.09.2006 року по справі № 23-а-424 за позовом ОСОБА_1 до ДПІ у Баштанському районі про визнання нечинним податкового повідомлення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Баштанського районного суду Миколаївської області від 21.06.2006 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 29.09.2006 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ДПІ у Баштанському районі про визнання нечинним податкового повідомлення –задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 27.10.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Баштанському районі просить скасувати судові рішення посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення –без змін з огляду на наступне.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на спадщину за законом на частину земельної частки (паю), яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Русь"Баштанського району, розміром 6, 64 в умовних кадастрових гектарах, виданого 21.10.2005 року, ОСОБА_1 набула право власності на спадкове майно після померлого чоловіка ОСОБА_2, що належало померлому на підставі сертифіката на право на земельну частку(пай).

Позивачка подала до ДПІ у Баштанському районі декларацію про доходи, одержані за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року, в якій зазначила вартість успадкованого майнового сертифікату.

28.04.2006 року відповідачем на підставі п.п.13.2.1 п.13.2 ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"було винесено податкове повідомлення № 000027100/0, яким визначено суму податкового зобов’язання у розмірі 1950 грн., виходячи того, що оподаткуванню за ставкою п.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"підлягає отримана спадщина як об’єкт комерційної власності, зокрема, корпоративні та майнові права, що засвідчує майновий сертифікат, який отриманий особою від спадкодавця, що є, на думку відповідача, тотожним змісту корпоративних прав.

Задовольняючи вимоги позивача про скасування податкового повідомлення № 000027100/0 від 28.04.2006 року, суди попередніх інстанцій правильно виходили з положень Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) та вимог Господарського кодексу України (436-15) .

Так, відповідно до п."в"п.п.13.2.1 п.13.2 ст.13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб'якого оподаткуванню за ставкою п.7.1 ст.7 цього ж Закону (13% на період 2004-2006 років) підлягає вартість об’єктів комерційної власності, у тому числі корпоративних прав, успадкованих членом сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Судами було встановлено, що позивач є спадкоємцем першого ступеня спорідненості, як дружина спадкодавця ОСОБА_2

Згідно із визначенням, наведеним в ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права –це права особи, частка якої визначається в статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отриманні певної частки прибутку (дивідендів) організації та інші права, передбачені статутними документами.

Таким чином, корпоративне право включає в себе відносини, які виникають між акціонером, учасником господарської організації і самою корпорацією, а також між самими учасниками чи акціонерами з приводу реалізації їх прав власності на акції чи права власності на частку в статутному фонді корпорації.

Оскільки, право власності на земельну частку (пай) та право власності на майновий пай не визначає прав власника цих паїв у статутному фонді господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством та отриманні частки прибутку, то таке право не може бути віднесено до корпоративних прав.

Отже, судами попередніх інстанцій правильно було визнано безпідставними посилання відповідача на те, що майнові права, які засвідчує сертифікат на право на земельну частку (пай), є тотожними корпоративним правам в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) .

З огляду на зазначене, обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій щодо неправомірності нарахування відповідачем ОСОБА_1 податкового зобов’язання у розмірі 1950 грн. та наявність підстав для скасування податкового повідомлення № 000027100/0 від 28.04.2006 року.

Такі висновки судів відповідають встановленим по справі обставинам, вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у Баштанському районі залишити без задоволення, постанову Баштанського районного суду Миколаївської області від 21.06.2006 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 29.09.2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.