Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Сергейчука О.А., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ "Державний ощадний банк України"в особі філії –"Херсонське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України"на постанову Господарського суду Херсонської області від 06.07.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 17.10.2006 року по справі № 11/255-АП-06 за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України"в особі філії – "Херсонське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України"до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Постановою Господарського суду Херсонської області від 06.07.2006 року, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.10.2006 року, в задоволенні позовних вимог ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії –"Херсонське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України"до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення –відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 15.11.2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.10.2007 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ВАТ "Державний ощадний банк України"в особі філії –"Херсонське обласне у Шевченківському районі м. Львова просить скасувати судові рішення та постановити нове –про задоволення позову посилаючись на неповне з’ясування судами обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та порушення норм матеріального права, зокрема, положень законів України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) , "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) , "Про телекомунікації" (1280-15) .

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення –без змін з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, було встановлено, що за наслідками проведеної працівниками ДПІ у Херсонській області та ДПІ у м. Херсоні комплексної планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ВАТ "Державний ощадний банк України"в особі філії "Херсонське обласне управління"ВАТ "Державний ощадний банк України"з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003р. по 30.06.2005р., було складено акт № 2349/22-0/02766367 від 31.11.2005р. на підставі якого начальником ДПІ у м. Херсоні 08.12.2005р прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000142200/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1651,07 грн., з яких: основний платіж –1100,71 грн. та штрафні (фінансові) санкції –550,36 грн.

Зокрема в акті перевірки працівники податкової служби зазначають про порушення позивачем вимог п.4.7 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: позивачем у перевіреному періоді здійснювалась реалізація телефонних карток від імені ВАТ "УніТел", що згідно вимог п.п.3.2.5 п.3.2 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість'є об’єктом оподаткування. За таких обставин податковий орган дійшов висновку, що позивачем в порушення вимог п.4.7 ст.4 зазначеного Закону не відображено у деклараціях по податку на додану вартість та у книгах придбання та продажу податкове зобов’язання на загальну суму 2457,72 грн. та податковий кредит на суму 1356,41 грн., що призвело до заниження чистої суми зобов’язання на загальну суму 1100,71 грн.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 29.01.2001р. між ВАТ "Державний ощадний банк України"в особі філії "Херсонське обласне управління"ВАТ "Державний ощадний банк України"та ВАТ "УніТел"укладений Договір № 45, предметом якого є організація та здійснення розрахунково-касового обслуговування шляхом приймання сум платежів від фізичних осіб, та перерахування їх на рахунок ВАТ "УніТел". Пунктом 2.1.4 вказаного договору винагорода банку за розрахунково-касове обслуговування визначена в розмірі 10% від суми платежів. Відповідно до п.2.2.3 цього договору комісійна винагорода у розмірі 10% мала стягуватися шляхом зустрічної однорідної вимоги.

29.01.2001р. між ВАТ "Державний ощадний банк України"в особі філії "Херсонське обласне управління"ВАТ "Державний ощадний банк України"(Повірений) та ВАТ "УніТел"(Довіритель) укладений також Договір доручення № 46, за умовами якого Повірений зобов’язався від імені та за рахунок довірителя здійснювати певні юридичні дії; приймання на відповідальне зберігання пластикових карток та видача зі зберігання даних карток клієнтурі "Довірителя", на підставі прибуткових документів.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно із визначенням, наведеним в п.1.4 ст.1 зазначеного Закону, поставка товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари.

Національним класифікатором України, затвердженим Наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (v0375609-05) товар визначений як продукція, яка включається до обміну, тобто є предметом купівлі та продажу. Це може бути продукція серійного виробництва, унікальні витвори або матеріальні засоби для надання послуг (дискета програмного забезпечення).

Річчю відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки.

Аналіз наведених норм дає підстави для визнання телефонних карток матеріальним засобом для надання послуг, тобто є товаром, придатним для обміну, перепродажу та ін, а не послугою зв’язку, яку надавав споживачу безпосередньо оператор послуг.

Отже, продаж карток повинно бути визнаним продажем товарів.

Пунктом 4.7 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість"встановлено, що у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі –комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі –комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом.

Датою збільшення податкових зобов’язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону (168/97-ВР) , а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів.

При цьому датою збільшення податкових зобов’язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

З огляду на зазначене колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо правомірності визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1651,07 грн., з яких: основний платіж – 1100,71 грн. та штрафні (фінансові) санкції –550,36 грн.

Такі висновки судів відповідають вимогам законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, підтверджуються встановленими по справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ВАТ "Державний ощадний банк України"в особі філії –"Херсонське обласне управління ВАТ "Державний ощадний банк України"залишити без задоволення, постанову Господарського суду Херсонської області від 06.07.2006 року та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 17.10.2006 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.