А-14/183 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - 19.11.2009 Прийняття

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 07.06.2005, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2007, позов задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Надвірнянської ОДПІ від 03.03.2005 № 0000022302/0 про визначення ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття"податкового зобов’язання за платежем із штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2512920,00 грн., накладених на підставі пункту 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"( Закон № 1776-ІІІ (1776-14) ).

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлений в судовому процесі факт проведення через касові апарати ЕРА-1101к.04, заводський номер 14401, та ЕРА-101.08, заводський номер 18199, розрахункових операцій на загальну суму 502584,07 грн. при продажу бензину на АЗС, через які позивач здійснює господарську діяльність, що виключає відповідальність, передбачену пунктом 1 ст. 17 Закону № 1776-ІІІ. Суд, крім того, виходив з невідповідності спірного податкового повідомлення-рішення пункту 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"( Закон № 2181-ІІІ (2181-14) ) з огляду на те, що сума застосованих до позивача штрафних ( фінансових ) санкцій не є сумою податкового зобов’язання.

В касаційній скарзі Надвірнянська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмов в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема частини 14 ст. 2, пункту 1 ст. 3, ст. 13, пункту 1 ст. 17 Закону № 1776-ІІІ.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття"просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для накладення на позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугував виявлений контролюючим органом під час проведення перевірки АЗС, розташованих в м. Надвірна ( вул. Майданська, 5 ) та в селі Микуличин Надвірнянського району, через які позивач здійснює підприємницьку діяльність, факт застосування під час здійснення розрахункових операцій на касових апаратів ЕРА-1101к.04, заводський номер 14401, та ЕРА-101.08, заводський номер 18199, щодо яких 30.03.2004 була скасована реєстрація в ДПІ. Загальна сума розрахункових операцій, проведених через вказані касові апарати з 01.04.2004 по 18.05.2004, склала 502584,07 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем не вчинено правопорушення, за яке встановлена відповідальність пунктом 1 ст. 17 Закону № 1776-ІІІ, оскільки розрахункові операції були проведені через реєстратор розрахункових операцій, а відсутність реєстрації в податковому органі такого реєстратора не має юридичного значення для настання такої відповідальності.

З таким висновком судів попередніх інстанцій не можна погодитися, оскільки від не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 ст. 3 Закону № 1776-ІІІ суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки ( надання послуг ) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Відповідно до ст. 12 Закону № 1776-ІІІ на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1315 (1315-2002-п) , встановлено, що державний реєстр ведеться з метою: застосування в Україні реєстраторів розрахункових операцій, що випускаються серійно, відповідають установленим вимогам і сертифіковані в державній системі сертифікації; виведення з експлуатації реєстраторів розрахункових операцій, що не відповідають вимогам нормативних документів і фіскальним вимогам, вбачається, що застосування певного РРО буде відповідати правильному застосуванню цих норм до тих пір, поки цей РРО включений до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій і саме в цей час, вважається, що такий РРО відповідає технічним та фіскальним вимогам.

Пунктом 1 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою КМ України від 18.02.2002 № 199 (199-2002-п) , уповноважено Державну комісію з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом встановлювати додаткові, порівняно із встановленими зазначеною постановою, вимоги щодо реалізації фіскальних функцій спеціалізованими реєстраторами для конкретних сфер застосування.

Пунктом 2 Положення про Державну комісію з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом, затвердженого постановою КМ України від 24.01.1997 № 81 (81-97-п) , чинною до скасування постановою КМ України від 21.12.2005 № 1231 (1231-2005-п) , зазначена Державна комісія визначена постійно діючим органом при Кабінеті Міністрів України. Протокольним рішенням Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002 № 13 затверджені "Технічні вимоги до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій" (vg013229-02) . Пунктом 15 цих Технічних вимог встановлено, що в режимі реєстрації відпускання пального ЕККА повинен забезпечувати у єдиному нерозривному технологічному процесі: управління відпусканням пального; реєстрацію об’єму / в літрах / та вартості / у гривнях / відпущеного пального кожного найменування окремо за готівкою та кожною безготівковою формами оплати; відображення на індикаторі оператора стану кожного роздавального крана паливно-роздавальної колонки, а також для кожної замовленої дози –поточної інформації про об’єм відпущеного пального / у літрах / через цей роздавальний кран; дебетування платіжних карток; друкування платіжних чеків установленої форми, які додатково містять номери паливно-роздавальних колонок, через які здійснювалося відпускання пального, об’єм / у літрах / і вартість / у гривнях / фактично відпущеного пального.

Статтею 13 Закону №1776-ІІІ визначено, що вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України "Про терміни переведення суб’єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахунковий операцій"від 07.02.2001 № 121 (121-2001-п) ( із змінами і доповненнями ) для роздрібної торгівлі нафтопродуктами ( крім роздрібної торгівлі через контейнерні автозаправні станції ) кінцевий термін переведення на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій для інших місць, крім як зазначених в пункті 7 додатку до цієї постанови, до 1 січня 2004 року.

Згідно з Державним реєстром реєстраторів розрахункових операцій (v0017229-04) ( додаток до протокольного рішення Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України від 27.03.2003 № 17 ) розділ 4 "Спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати для АЗС" містить перелік спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, які підлягають застосуванню при здійсненні розрахункових операцій на АЗС ( позиції №№ 45-57 ) з датами внесення цих апаратів до Державного реєстру з 12.06.2003 по 21.01.2004.

Частиною 1 ст. 15 Закону № 1776-ІІІ контроль за додержанням суб’єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари ( послуги ), інших вимог цього Закону покладено на органи державної податкової служби України.

Здійснюючи цей контроль, Надвірнянська ОДПІ правомірно скасувала реєстрацію касових апаратів ЕРА-1101к.04, заводський номер 14401, та ЕРА-101.08, заводський номер 18199, які використовувались позивачем на АЗС, як таких, що не відповідали вимогам, встановлених для спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для АЗС, про що 30.03.2004 були видані відповідні довідки.

Відповідно до пункту 1 ст. 17 Закону № 1776-ІІІ за порушення вимог цього Закону до суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари ( послуги ), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п’ятикратному розмірі вартості проданих товарів ( наданих послуг ), на які виявлено невідповідність, - у разі, зокрема, непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Наведену норму слід застосовувати в системному зв’язку з нормами абзацу чотирнадцятого ст. 2 та пункту 1 ст. 3 цього Закону, які даючи визначення розрахунковому документу та встановлюючи вимоги до реєстратора розрахункових операцій наголошують на необхідності реєстрації реєстратора розрахункових операцій у встановленому порядку. Відсутність такої реєстрації позбавляє юридичного значення проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій та є підставою для відповідальності, встановленої пунктом 1 ст. 17 Закону № 1776-ІІІ.

Правомірно застосувавши до позивача фінансові санкції в сумі 2512920,00 грн., Надвірнянська ОДПІ, разом з тим безпідставно в порушення статей 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування", пункту 1.2 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ визначила цю суму сумою податкового зобов’язання позивача, що є підставою для визнання спірного податкового повідомлення-рішення недійсним в зазначеній частині.

З огляду на викладене ухвалені у справі судові рішення підлягають зміні, а позов –частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області задовольнити частково, змінити рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.06.2005 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2007.

Позов задовольнити частково, визнати податкове повідомлення-рішення Надвірнянської ОДПІ від 03.03.2005 № 0000022302/0 недійсним в частині визначення штрафу в розмірі 2 512 920,35 грн накладеного на підставі пункту 1 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій"від 06.07.1995 № 265/95-ВР, сумою податкового зобов’язання ВАТ "Нафтохімік Прикарпаття".