Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою підприємства "Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації" на постанову господарського суду м. Севастополя від 12 листопада 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року у справі № 5020-4/259 за позовом підприємства "Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації" до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя про визнання нечинним рішення, -

У червні 2008 року підприємство "Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації" звернулося в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя, в якому просило визнати нечинним рішення відповідача від 12.02.2008 р. №124 про застосування 210991,57 грн. фінансових санкцій та 59380,90 грн. пені.

Постановою господарського суду м. Севастополя від 12 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Справа № К-20588/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями підприємство "Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

При цьому, відповідно до п. 9 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" днем сплати страхових внесків вважається у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду –день списання установою банку, установою державного казначейства України суми платежу з банківського рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.

Відповідно до п.п. 2 п. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ, накладається штраф в залежності від строку затримки платежу у розмірі: при затримці до ЗО календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми зобов’язання –у розмірі 10% своєчасно не сплачених вказаних сум; при затримці до 90 календарних днів включно – 20 % вказаних сум, при затримці більше ніж 90 календарних днів –50% вказаних сум. Одночасно, на суми вчасно не сплачених (не перерахованіх) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1% зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно абз. 1 ч. 12 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нарахування пені, передбаченої частинами 9 та 10 цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем були порушені строки сплати страхових внесків за березень, квітень, травень, червень, серпень, вересень, грудень 2007 року. Вказане є підставою для застосування фінансових санкцій та пені згідно зі спірним рішенням № 124 від 12.02.2008 р.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку, що нараховані за рішенням від 12.02.2008 р. № 124 фінансові санкції та пеня були застосовані до підприємства позивача правомірно, оскільки ним була допущена невчасну сплата сум нарахованих страхових внесків за березень-грудень 2007р.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу підприємства "Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації" –відхилити.

Постанову господарського суду м. Севастополя від 12 листопада 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.