Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Васильченко Н.В., Гордійчук М.П., Кравченко О.О., Леонтович К.Г., Розваляєвої Т.С.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року у справі №А16/340-07 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Дніпродзержинського державного технічного університету в особі Технолого-економічного технікуму Дніпродзержинського державного технічного університету про стягнення коштів, -

У жовтні 2007 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося в суд з позовом до Дніпродзержинського державного технічного університету в особі Технолого-економічного технікуму Дніпродзержинського державного технічного університету, в якому просило стягнути з відповідача 494,57 грн. недоїмки зі сплати страхових внесків та 8830,00 грн. фінансових (штрафних) санкцій.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2007 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року скасоване рішення суду першої інстанції та ухвалене нове судове рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 494,57 грн. недоїмки зі сплати страхових внесків. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Справа № К-19465/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Дніпродзержинський державний технічний університет зареєстрований, як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради 14.01.1998 р., структурний підрозділ відповідача –Технолого-економічного технікуму Дніпродзержинського державного технічного університету, створений без права юридичної особи.

Технолого-економічний технікум Дніпродзержинського державного технічного університету, зареєстрований як платник страхових внесків (страхувальник) у Заводській районній виконавчий дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Позивачем в період з 19.02.2007 р. по 21.02.2007 р. була проведена перевірка Технолого-економічного технікуму Дніпродзержинського державного технічного університету з питань нарахування, перерахування та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.10.2005 р. по 01.01.2007 р., за результатами якої був складений акт від № 33 від 21.02.2007 р.

Згідно акту перевірки під час її проведення встановлені порушення відповідачем Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) та Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" (2213-14) , оскільки відповідач в грудні 2005 року та в травні 2006 року не нарахував і не перерахував до Фонду страхові внески.

Відповідно до п. 5.1 розділу 5 Інструкції "Про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду" (v0016503-01) , затвердженої постановою правління Фонду №16 від 26.06.2001р., у разі неповної сплати страхових внесків, страхувальник сплачує суму донарахованих страхових внесків (недоїмки).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" за неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №126/20 від 28.02.2007 р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідачу були донараховані страхові внески та накладена штрафна (фінансова) санкція.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" страхувальник зобов'язаний нараховувати та сплачувати страхові внески в установлені строки та у повному обсязі.

Статтею 57 Закону України "Про освіту" передбачений ряд гарантій, які держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам, у тому числі чинним законодавством до цих гарантій віднесено виплата надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Аналіз чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, дає підстави дійти висновку, що надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки педагогічним та науково-педагогічним працівникам входить до структури заробітної плати у вигляді гарантійної виплати та підлягає обкладенню податком з доходів фізичних осіб, у зв'язку з чим на них необхідно нараховувати внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що позивач рішенням №126/20 від 28.02.2007 р. обґрунтовано донарахував відповідачу страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням у розмірі 494,57 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8830 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" передбачено, що страхувальники -роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 30 цього Закону.

Частиною 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", яка встановлює певний перелік обов'язків страхувальника, серед іншого передбачено, що страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Апеляційним судом встановлено, що відповідач та його структурний підрозділ є закладами освіти фінансування якого здійснюється з державного бюджету. Під час вчинення відповідачем дій щодо нарахування та сплати до Фонду внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, він діяв у межах наданих йому роз'яснень з цього питання, а тому вина відповідача у неповному нарахуванні та несвоєчасній сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням до Фонду відсутня.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача 494,57 грн. недоїмки зі сплати страхових внесків.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності –відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав передбачених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.