К-18085/09-С Про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 19.11.2009 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2009 року у справі №2-а12533/07 за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватно-орендного підприємства "Поліс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

У серпні 2007 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд з позовом до приватно-орендного підприємства "Поліс", в якому просило стягнути з відповідача 10335,84 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені 368,90 грн. за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів посилається на ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", згідно якої на підприємствах установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, а якщо працює від 8 до 25 осіб –у кількості одного робочого місця. Відповідно до законодавчих норм підприємство зобов’язане самостійно працевлаштувати у 2006 р. двох інвалідів, однак, у вказаний період інваліди на підприємстві не були працевлаштовані.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2009 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Вищого

Справа № К-18085/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу приватно-орендного підприємства "Поліс" у 2006 році-53 особи, чисельність штатних працівників інвалідів, які повинні були працювати на підприємстві становила дві особи. Тобто, згідно передбаченого ст. 19 Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" нормативу приватним підприємством мали бути створені два робочих місця для працевлаштування інвалідів. Фактично на підприємстві у 2006 році інваліди не працювали, у зв’язку з чим позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році в розмірі 10335,84 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені 368,90 грн. за порушення терміну сплати санкції .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції виходили з тих обставин, що за змістом чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, обов’язок підприємства відносно створення робочих місць не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів, що ні Законом, ні положенням не передбачені повноваження позивача проводити нарахування адміністративно-господарських санкцій, позивачем не доведено, що підприємство відповідача мало прибуток, за рахунок якого слід було сплатити штрафні санкції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з вищенаведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно ст.19 наведеного Закону підприємства самостійно здійснюють працевлаштовувати інвалідів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2006 році на підприємстві відповідача не працювали інваліди. Згідно листа центру зайнятості про наявність вакантних місць для інвалідів відповідач у звітах за формою 3-ПІ не повідомляв центр зайнятості населення протягом 2006 року про наявність вакантних робочих місць для інвалідів, не звертався з проханням направити інвалідів для працевлаштування. Як встановлено судами попередніх інстанцій на підприємстві відповідача не були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, не створена відповідна атестаційна комісія для проведення атестації робочих місць для інвалідів, відсутній зареєстрований колективний договір, в якому б визначалися умови працевлаштування інвалідів, не повідомлявся і позивач про наявність вакантного місця для інваліда.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Виходячи з наведеного приватно-орендним підприємство "Поліс" не були виконані обов’язки щодо працевлаштування інвалідів, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , зокрема, на підприємстві не були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, не повідомлялися органи державної влади про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, не приймалися інші заходи щодо працевлаштування інвалідів протягом 2006 р..

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк .

Відповідно ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Згідно Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМ України від 31.01.2007, № 70 (70-2007-п) "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. У разі коли роботодавець не одержує прибутку, сума адміністративно-господарських санкцій сплачується за рахунок інших джерел відповідно до законодавства.

Виходячи з наведених норм Закону приватно-орендне підприємство "Поліс" зобов’язане сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання зобов’язань по працевлаштуванню інвалідів, оскільки відповідачем не були прийняті передбачені законом міри по працевлаштуванню інвалідів.

Обґрунтування судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позову помилкові та не ґрунтуються на вищенаведених законодавчих нормах.

Виходячи з вищенаведеного суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до необґрунтованого висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця у 2006 році.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені необґрунтовані рішення, постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального, які підлягають скасуванню.

Доводи касаційної скарги спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції, а касаційна скарга підлягає задоволенню із скасуванням рішень судів першої інстанції і апеляційної інстанції.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових рішень судами першої та апеляційної інстанції, заявлений позов, виходячи з вищенаведеного, підлягає задоволенню на підставі невиконання відповідачем вимог законодавства щодо працевлаштування інвалідів та підлягають стягненню з відповідача несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2006 р. в розмірі 10335,84 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені 368,90 грн. за порушення терміну сплати, всього підлягає до стягнення 10 704,74 грн.. Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю суми адміністративно-господарських санкцій та пені підлягають сплаті на користь відділень Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації, тобто сказана спірна сума підлягає стягненню на користь позивача.