Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим

на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2006

у справі №2-19/11467-2006А

за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення -

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.08.2006 СПД –ф.о. ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Ялта №0000861701/0 від 16.05.2006, яким донараховано податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 2968 грн., відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2006 постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.08.2006 скасовано, прийнято нову постанову. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Ялті від 16.05.2006 №0000861701/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 2968,00 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 1484,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Позивач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт №1119/17-1/2262701597 (81/1701/2262701597) від 06.05.2006.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000861701/0 від 16.05.2006, яким позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі 2968 грн. та застосовано фінансові санкції в сумі 1484 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у жовтні 2005 року позивачем згідно накладної №1 від 03.10.2005 здійснено відвантаження товару фізичній особі –підприємцю ОСОБА_2. на загальну суму 19345,10 грн., та видано податкову накладну №1 від 03.10.2005.

Згідно накладної №262 від 20.10.2005 ПП ОСОБА_2 здійснено часткове повернення товару, отриманого за податковою накладною №1 від 03.10.2005, позивачу в сумі 17810,10 грн. Таким чином, фактично позивачем здійснено поставку контрагенту товару на суму 1535,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 4.5 статті 4 цього Закону передбачено, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

На виконання вимог пункту 20 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" (z0233-97) , який передбачає, що постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної у разі здійснення коригування сум податкових зобов’язань відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачем складено розрахунок відкоригованого значення податку, який підписаний отримувачем товару.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що позивачем дотримано вимог законодавства щодо порядку коригування податкових зобов’язань з податку на додану вартість, дійшов вірного висновку про відсутність у позивача обов’язку включення до податкової декларації за поточний податковий період податкових зобов’язань за податковою накладною №1 від 03.10.2005, оскільки поставка та повернення товару відбулися в одному податковому періоді.

Сума податкових зобов’язань визначена позивачем виходячи з вартості фактично проданого товару, за датою зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок продавця, а не за датою відвантаження товару, що не є належною правовою підставою для донарахування податку на додану вартість та застосування фінансових санкцій, про що помилково зазначено судом першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія вважає висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, правильними.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія вважає, що суди апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.12.2006 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.