Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Цуркана М.І.,

Гашицького О.В.,

Лиски Т.О.,

Сороки М.О.,

Штульман І.В.,-

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду (далі-УПФ) України в Полтавській області, УПФ України Октябрського району в місті Полтаві про нарахування недоплаченої допомоги дитині війни, за касаційною скаргою УПФ України Октябрського району в місті Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2009 року, -

У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Головного УПФ України в Полтавській області про нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги. Свої вимоги мотивувала тим, що вона відноситься до категорії "діти війни"і відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має право на щомісячну державну соціальну допомогу. Оскільки належна допомога їй не виплачувалась, просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених її прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006р. по 31.12.2007р. і зобов’язати Головне УПФ України в Полтавській області здійснити відповідні перерахунки за 2006-2007 роки у розмірі 2733,30грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.08.2008р. до участі у справі в якості другого відповідача залучено УПФ України Октябрського району в місті Полтаві.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2008р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2009р., позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано бездіяльність УПФ України Октябрського району в місті Полтаві протиправною. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням проведених виплат та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПФ України Октябрського району в місті Полтаві посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та винести нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2009р. касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1, 1944 року народження, є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"№2195-IV від 18.11.2004р. і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п.1 розділу IV "Прикінцеві положення" Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , це Закон набрав чинності з 01.01.2006р.

Пунктом 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"з метою проведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України №3367-IV від 19.01.2006р. (3367-15) до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) внесені зміни, відповідно до яких п.17 ст.77 виключено, а ст.110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 01.01.2006р., а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету". Закони України "Про Державний бюджет України на 2006 рік"від 20.12.2005р. (3235-15) та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) від 19.01.2006р. не були визнані неконституційними та діяли протягом 2006 року.

Оскільки до 19.01.2006р. дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"було зупинено, а пізніше Кабінет Міністрів України так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни й ці пільги фактично запроваджені не були, то у 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині виплат підвищення до пенсії за 2006 рік.

В той же час судами першої та апеляційної інстанцій зроблений правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 у частині покладення на відповідача обов’язку здійснити виплату підвищення до пенсії за 2007 рік.

Так, згідно з п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , зокрема, положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги в частині виплати зазначеного підвищення до пенсії за 2007 рік, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що з ухваленням Конституційним Судом України №6-рп/2007 (v0a6p710-07) від 09.07.2007р. рішення, яким визнано неконституційним положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"ці правові норми втрачають чинність і не підлягають застосуванню. А тому, УПФ України Октябрського району в місті Полтаві повинне було нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Оскільки ж дія Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) закінчується 31.12.2007р., то й перерахунок та виплата доплати повинні проводитися до зазначеної дати.

УПФ України Октябрського району в місті Полтаві вимоги касаційної скарги мотивувало невизначеністю на законодавчому рівні органу, на який покладено обов’язок з виплати підвищення до пенсії дітям війни, та відсутністю коштів для забезпечення таких виплат, оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітей війни здійснюється за рахунок Державного бюджету, а Пенсійний фонд України є державним цільовим фондом, його кошти не повинні витрачатися на доплати до пенсій дітям війни, а тому він і не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян.

Такі доводи наведені відповідачем колегія суддів вважає непереконливими з огляду на наступне.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001р. (121/2001) , і здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов’язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є УПФ України Октябрського району в місті Полтаві

Висновок щодо необхідності здійснення виплат дітям війни саме органами Пенсійного фонду України підтверджується, зокрема, положеннями ст. 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо не взяття до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"та положень ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в місті Полтаві - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2009 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені ст.ст. 235- 239 КАС України.