К-10912/07 Про стягнення суми матеріальних збитків - 18.11.2009 Прийняття

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення (далі –УПСЗН) Ковпаківського району міста Суми про стягнення суми матеріальних збитків, за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 27 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 20 вересня 2004 року, -

У листопаді 2003 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до УПСЗН Ковпаківського району міста Суми, просили стягнути з відповідача кошти у розмірі 4850грн., вважаючи, що такі неправомірно були не включені до складу субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, в тому числі й судові витрати.

В обґрунтування позову заявники вказували, що 01.10.1999р. відповідач надав їм субсидію на оплату житлово-комунальних послуг. При цьому обов’язкова плата була визначена у розмірі 20% сукупного середньомісячного доходу сім’ї, а не в розмірі 15% передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998р. №1156 "Про новий розмір витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у разі надання житлової субсидії" (1156-98-п) (далі –Постанова №1156). Субсидія надана строком на 06 місяців, а не на 12, як передбачено Постановою №1156, оскільки відповідачем було враховано надану ВАТ "СМНВО ім.Фрунзе"інформацію про те, що він є працюючим пенсіонером. Наступна субсидія на оплату житлово-комунальних послуг була надана з квітня по вересень 2000 року, при цьому розмір обов’язкової оплати збережено 20%.

Позивачі ОСОБА_1. та ОСОБА_2 вважали, що розмір обов’язкової оплати повинен був становити 15% сукупного середньомісячного доходу сім’ї, в зв’язку з чим після березня 2001 року вони припинили оплату рахунків. Внаслідок цього станом на 01.10.2001р. у них утворилась заборгованість по оплаті комунальних послуг у розмірі 340,40грн. і з цього часу відповідач припинив надання субсидії в зв’язку з несплатою вказаного боргу за спожиті комунальні послуги. Починаючи з жовтня 2001 року їм надходять рахунки на оплату житлово-комунальних послуг в сумі 100%, а субсидію їм не оформили.

Посилаючись на порушення відповідачем порядку визначення розміру та оформлення субсидії, позивачі просили суд стягнути з УПСЗН Ковпаківського району міста Суми заборгованість станом на час розгляду справи у суді першої інстанції (30.05.2004р.), зобов’язавши відповідача зробити перерахунок платежів з 01.10.1999р. по 01.10.2003р. та надати їм субсидію з часу набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 27.05.2004р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 20.09.2004р., в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із постановленими по справі судовими рішеннями, ОСОБА_1. і ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду України з касаційною скаргою в порядку ЦПК України 1963 (1501-06) року в якій просили вказані рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасувати з мотивів порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення по справі.

Листом апеляційного суду Черкаської області від 21.05.2007р. (вих.№9кв-160) зазначену справу передано до Вищого адміністративного суду України.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 01.10.2000р. до 01.10.2001р. ОСОБА_1. була призначена субсидія у розмірі 20% сукупного середньомісячного доходу сім’ї. Оплата комунальних послуг останній раз позивачем була здійснена у березні 2001 року. В подальшому внаслідок припинення оплати рахунків виникла заборгованість станом на 01.10.2001р. у розмірі 340,40грн., на 01.10.2002р. –1653,21грн., на 01.10.2003р. –2931,30грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1., звертаючись до УПСЗН Ковпаківського району міста Суми за призначенням субсидії, не надав свою трудову книжку, оскільки перебував на той час у трудових відносинах з Відкритим акціонерним товариством "Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання ім.Фрунзе".

Разом з тим, положеннями п.1 Постанови №1156 (1156-98-п) в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачено право на отримання 15% розміру субсидії лише за непрацюючими пенсіонерами.

На підставі цього суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем обґрунтовано відмовлено заявникам в оформленні субсидії з 01.10.2001р., оскільки відповідно до абзацу 3 пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.1995р. №848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива" (848-95-п) субсидії призначаються за умови пред’явлення розрахункових книжок, квитанцій або аналогічних документів про фактичну оплату житлово-комунальних послуг за попередній період. У разі наявності заборгованості з платежів за житлово-комунальні послуги субсидії призначаються за умови укладення угоди між наймачем (власником) і відділом (управлінням) субсидій або надавачем послуг про погашення цієї заборгованості.

Доказів про укладення зазначених угод матеріали справи не містять.

Таким чином, встановивши, що відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким вірно погодилася колегія суддів апеляційного суду, про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд у судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – залишити без задоволення .

Рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 27 травня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 20 вересня 2004 року – залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена за винятковими обставинами лише у випадках, з підстав, у строки та в порядку, які визначені ст.ст. 235- 239 КАС України.