К-19919/09-С Про визнання незаконними дій та стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення - 10.12.2009 Прийняття

розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2009 року у справі №2а-277/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання незаконними дій та стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення, -

У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання незаконними дій та стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003-2005,2007-2008 р.р. відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в сумі 6103,50 грн. як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду 3 групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації аварії на Чорнобильської АЕС.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона має статус постраждалої від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії і являється інвалідом ІІІ групи. Відповідно до 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", її передбачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, однак відповідач проводив вказані виплати меншому розмірі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, що суперечить наведеним нормам Закону .

Справа № К-19919/09 Доповідач: Леонтович К.Г.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2009 року позовні вимоги задоволені, стягнуто з відповідача за 2003-2005 р.р., 2007-2008 р.р 6103,50 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має статус постраждалої від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інваліда 3 групи, яка користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , в тому числі відповідно до ст.48, виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. В порушення наведеної норми Закону відповідачем виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України у твердій грошовій сумі за 2003-2007 р.р, а саме: 2003-2005 р.р. по 21,50 грн., 2007-2008 р.р. - по 90 грн..

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги послалися на пріоритетність Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , зокрема, ст.48., щодо посилань відповідача про пропуск строків звернення до суду суди зазначали, що строки давності не розповсюджуються на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції з наступних підстав.

Згідно обставин справи ОСОБА_1 як постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії і являючись інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації аварії, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат,

Відповідно до ст. 19 Конституції України суб’єкти владних повноважень зобов’язані діяти лише на підставі та в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України (254к/96-ВР) та іншими Законами України.

Згідно п. 2 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 20.09.2005 року № 936 (936-2005-п) розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики АРК, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно п.п. 3.4 Постанови встановлено, що нарахування та виплати компенсацій, допомоги певних видів, передбачених Законом України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад. Судами попередніх інстанції вірно встановлено, що обов’язок щодо виплати спірних сум покладений саме на вказані органи і стягнення заборгованості з виплат допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи повинні здійснюватися з рахунків управлінь праці та соціального захисту населення.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області виплатило позивачці допомогу на оздоровлення не у відповідності із ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а у твердій грошовій сумі, визначеній постановами КМУ №836 від 26.07.1996 р. (836-96-п) та № 562 від 12.07.2005 р. (562-2005-п) за 2005,2006,2007 р.р..

Щодо стягнення сум на оздоровлення за 2003,2004,2005 р.р. судова колегія зазначає, що обмежень застосування ст.48 наведеного Закону не було. Разом з тим, відповідач ставив питання у відмові в позові з підстав пропуску строку на звернення до суду, виходячи з вимог ст.ст. 99, 100 КАС України, в цій частині позову необхідно відмовити з підстав пропуску строків звернення до суду; урахуванням виплати сум на оздоровлення за 2007 р. –травень 2007 р. та дати звернення до суду –жовтень 2008 р., позивач також пропустив строки звернення до суду, враховуючи наведене рішення судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення сум на оздоровлення за 2003,2004,2005,2007 р.р. незаконні і необґрунтовані. Посилання судів попередніх інстанцій, що на вказані правовідносини не поширюються строки звернення до суду, з посиланням на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю безпідставні та необґрунтовані, оскільки в даному випадку позовні вимоги ставляться щодо компенсацій на оздоровлення за спеціальним законом, а не відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ям в розумінні, визначеному цивільним та трудовим законодавством.

Колегія суддів також не погоджується висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо неправомірності дій відповідача відносно виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 р., які не ґрунтуються на законодавчих нормах.

Згідно обставин справи виплата зазначеної допомоги у 2008 р. позивачці була здійснена в лютому 2008 року в розмірі 90 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Суди попередніх інстанції дійшли висновку, що розмір щорічної грошової допомоги, встановлений вказаною постановою, не відповідає розміру допомоги, встановленому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) , а тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Колегія суддів не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій.

Підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" (107-17) текст ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладений в такій редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Як встановлено вище, допомога позивачці у 2008 році була здійснена в лютому 2008 р. в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 (562-2005-п) року.

Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" (107-17) , визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 (v010p710-08) .

Згідно з ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Таким чином висновок судів щодо неправомірності дій відповідача є безпідставним, оскільки на момент виплати щорічної разової грошової допомоги, у лютому 2008 року, зміни, внесені у ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були діючими, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з вищенаведеного доводи касаційної скарги управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області спростовують доводи суду першої та апеляційної інстанції, а касаційна скарга підлягає задоволенню із скасуванням рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги відповідача дають підстави для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені незаконні і необґрунтовані рішення, постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, які підлягають скасуванню, враховуючи, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але неправильно дана оцінка обставинам справи суд касаційної інстанції має підстави для ухвалення по справі нового рішення та з урахуванням наведеного в заявленому позові необхідно відмовити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області задовольнити.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В задоволені позову ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради Донецької області про визнання незаконними дій та стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги на оздоровлення відмовити.