К-12385/09 Про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги - 18.11.2009 Прийняття

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в місті Тернополі про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", за касаційною скаргою УПФ України в місті Тернополі на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року, -

У серпні 2008 року ОСОБА_1. звернувся в суд із позовом до УПФ України в місті Тернополі про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги. Свої вимоги мотивував тим, що він відноситься до категорії "діти війни"і відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Оскільки належне підвищення до пенсії йому не виплачувалось, просив визнати протиправними дії відповідача щодо такої невиплати та зобов’язати УПФ України в місті Тернополі здійснити відповідні перерахунки за 01.07.2007р. по 31.12.2007р. в розмірі 735,30грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.10.2008р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2009р., позов задоволено. Визнано дії УПФ України в місті Тернополі протиправними та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., в межах сум бюджетних призначень виділених на дані цілі.

У касаційній скарзі УПФ України в місті Тернополі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.09.2009р. касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України (2747-15) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1., 1937 року народження, є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"№2195-IV від 18.11.2004р. і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. (v0a6p710-07) визнані такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) , зокрема, положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене, крім того, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що з ухваленням Конституційним Судом України №6-рп/2007 від 09.07.2007р. рішення, яким визнано неконституційним положення п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"ці правові норми втрачають чинність і не підлягають застосуванню. А тому, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Оскільки дія Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) закінчується 31.12.2007р., то й перерахунок та виплата доплати повинні проводитися до зазначеної дати.

УПФ України в місті Тернополі вимоги касаційної скарги мотивувало невизначеністю на законодавчому рівні органу, на який покладено обов’язок з виплати підвищення до пенсії дітям війни, та відсутністю коштів для забезпечення таких виплат, оскільки фінансове забезпечення державних соціальних гарантій дітей війни здійснюється за рахунок Державного бюджету, а Пенсійний фонд України є державним цільовим фондом, його кошти не повинні витрачатися на доплати до пенсій дітям війни, а тому він і не повинен нести відповідальність за позовами вказаної категорії громадян.

Такі доводи наведені відповідачем колегія суддів вважає непереконливими з огляду на наступне.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001р. (121/2001) , і здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов’язок щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу, передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України за його місцем проживання, яким в даному випадку є УПФ України в місті Тернополі.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування"мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо не взяття до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"та положень ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"було встановлено розмір прожиткового мінімуму.

Однак, суд першої інстанції, на що не звернув уваги апеляційний суд, помилково вказав в резолютивній частині постанови від 08.10.2009р. те, що стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги повинно бути здійснено в межах сум бюджетних призначень на дані цілі, виходячи з наступного.

Висновок щодо необхідності здійснення виплат дітям війни саме органами Пенсійного фонду України підтверджується, зокрема, положеннями ст. 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

Відповідно по ст. 225 КАС України, суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 225, 230, 232 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі – задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року – змінити. Виключити з абзацу першого резолютивної частини постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2008 року вказівку "…в межах сум бюджетних призначень виділених на дані цілі.". В іншій частині рішення залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Згідно ст.ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.