К-2928/07 Про визнання дій незаконними, стягнення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб - 18.11.2009 Прийняття

Постановою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 17.05.2006 р. позов задоволено. Визнано незаконними дії Кременчуцької ОДПІ щодо заниження суми надміру сплаченого ОСОБА_1 у 2004 році податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 299,18 грн. суми надміру сплаченого у 2004 році податку з доходів фізичних осіб. Стягнуто з Кременчуцької ОДПІ на користь ОСОБА_1 331,5 грн. штрафу за заниження суми надміру сплаченого податку з доходів.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 10.01.2007 р. постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука від 17.05.2006 р. скасовано. Відмовлено у задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: п. 1.16 ст. 1, п.п. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3, п. 3.5 ст. 3, п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003р. № 889-IV та порушення норм процесуального права: п. 2 ч.1 ст. 7, ч. 2, ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та третя особа, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, в судове засідання не з’явилися. ДПІ у Полтавській області надіслала клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

06.07.2004 р. між ОСОБА_1 та Національним університетом внутрішніх справ, Харківським економіко-правовим університетом укладено контракт на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем "Спеціаліст", за умовами якого вартість освітньої послуги дорівнює 8100 грн. Протягом 2004 року ОСОБА_1 перерахував виконавцям 2600 грн.

05.03.2005 р. ОСОБА_1 подав до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію про доходи, отримані протягом 2004 року, в якій задекларував від’ємне значення з податку з доходів фізичних осіб.

13.05.2005 р. позивачеві повернуто надміру сплаченого податку у сумі 32,32 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що розмір загального річного оподатковуваного доходу позивача за 2004 рік, з урахуванням зменшення заробітної плати на суму збору до Пенсійного фонду України, внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та податкової соціальної пільги, становить 4491,38 грн., максимальна сума, що може бути включена до податкового кредиту і на яку може бути зменшена сума його загального річного оподатковуваного доходу, становить 2550 грн., відповідно, об’єктом оподаткування є 1941,38 грн., сума податку становить 257,37 грн., внаслідок чого сума надміру сплаченого позивачем податку склала 331,5 грн. Податковий кредит у сумі 2550 грн. розрахований позивачем у відповідності до вимог ст. 5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 р. № 889-IV, не перевищує суми, визначеної у відповідності до вимог п.п. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону України, у розрахунку за кожний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, посилаючись на приписи п. 1.16 ст. 1, ст. 5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 р. № 889-IV, та на лист ДПА України за № 6119/7/17-3117 від 04.04.2005 р., дійшов висновку, що об’єктом оподаткування є дохід позивача у розмірі заробітної плати, без виключення сум внесків до соціальних фондів та податкової соціальної пільги, тобто 5142,75 грн. Враховуючи розмір оплати за один семестр навчання –1350 грн., а також те, що дана сума повинна включатись до податкового кредиту у розмірі, визначеному за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного періоду, надміру сплачений податок складає 32,32 грн.

Суд касаційної інстанції знаходить висновки суду апеляційної інстанції такими, що суперечать приписам Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003р. № 889-IV (889-15) , зокрема п. 3.5 ст. 3, ст. 6, п. 1.16 ст. 1, п.п. 3.1.2 п.3.1 ст. 3, ст. 5 цього Закону.

Відповідно до п. 3.5. ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 р. № 889-IV при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи.

Стаття 6 у певних випадках надає платнику податку право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги .

Отже, суд першої інстанції правильно встановив розмір загального річного оподатковуваного доходу позивача за 2004 рік, з урахуванням зменшення заробітної плати на суму збору до Пенсійного фонду України, внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та податкової соціальної пільги.

Пункт 1.16. ст. 1 вказаного Закону визначає податковий кредит як суму (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 5.1.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 р. № 889-IV платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року.

Відповідно до п.п. 5.3.3 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону до витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту, належить сума коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення, але не більше суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку за кожний повний або неповний місяць навчання протягом звітного податкового року.

Сума, визначена у п.п. 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону при визначенні чистого річного оподатковуваного доходу за 2004 рік, дорівнювала 510 грн., оскільки місячний прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня звітного податкового 2004 року відповідно до положень Закону України "Про прожитковий мінімум на 2003 рік" (247-15) складав 365 грн.

Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 р. №161 (z0173-93) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.11.1993 р. за № 173 (z0173-93) , визначено, що навчальний рік триває 12 місяців, розпочинається, як правило, 1 вересня і для студентів складається з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, навчання ОСОБА_1. здійснюється за заочною формою і навчальний рік у 2004 році для нього розпочався із серпня місяця, а саме з 25 числа, коли розпочалися установчі заняття. Навчання здійснювалося 5 місяців (із серпня по грудень включно), а не 4 місяці, як помилково визначив суд апеляційної інстанції.

Отже, віднесення позивачем до складу податкового кредиту фактично сплаченої суми коштів для компенсації вартості вищої освіти на користь закладу освіти протягом звітного податкового року, без перевищення суми визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, тобто без перевищення суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень (510 грн.), у розрахунку за кожний місяць навчання протягом такого звітного податкового року (2550 грн.=510 х 5) відповідає положенням п.п.5.3.3 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 р. №889-IV, а зменшення загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками звітного 2004 року року, на податковий кредит - положенням п. 1.16 ст. 1, п.п. 3.1.2 п.3.1 ст. 3 цього Закону.

Відповідно до п.п. 18.8. ст. 18 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-IV сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, визначену у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.

Підпункт "а"п.п. 20.4.1. п. 20.4 ст. 20 цього Закону особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, визначає податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує його розмір.

Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про незаконність дій Кременчуцької ОДПІ щодо заниження суми надміру сплаченого ОСОБА_1 у 2004 році податку з доходів фізичних осіб, що призвели до неперерахування на рахунок позивача у термін до 04.05.2005 р. 331,5 грн. суми надміру сплаченого податку, є обґрунтованим.

Відповідно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення на підставі п.п. 20.4.2 п. 20.4 ст. 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 р. № 889-IV на користь позивача штрафу у розмірі 100 відсотків надміру сплаченого податку за несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку.

Утім, виходячи з положень абзацу другого п.п. 20.4.3 п. 202.4 ст. 20 Закону, за якими: у разі коли штрафні (фінансові) санкції застосовуються внаслідок наявності причин, визначених підпунктом "а"підпункту 20.4.1 цього пункту, така сума стягується у безспірному порядку з бюджетного рахунку, призначеного для утримання відповідного податкового органу, суд касаційної інстанції вважає за правильне змінити пункт 4 резолютивної частини постанови суду першої інстанції, виклавши його у редакції, яка відповідатиме визначеному цією нормою способу захисту.

Суд апеляційної інстанції, надаючи при вирішенні справи пріоритет роз’ясненню, яке містить лист Державної податкової адміністрації від 04.04.2005 р. № 6119/7/17-3117 щодо розрахунку по податковому кредиту на навчання, перед нормами Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 р. № 889-IV (889-15) , допустив порушення принципу законності, закріпленого у ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, який, зокрема передбачає вирішення судом справи на підставі Конституції та законів України

Постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 10.01.2007 р. скасувати.

Пункт 4 резолютивної частини постанови Автозаводського районного суду міста Кременчука від 17.05.2006 р. змінити, виклавши його у такій редакції: "Стягнути з бюджетного рахунку, призначеного для утримання Кременчуцької об’єднаної державної податкової інспекції, на користь ОСОБА_1 331,50 грн. штрафу за заниження суми надміру сплаченого податку".

В решті постанову Автозаводського районного суду міста Кременчука від 17.05.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.