16/142 Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - 18.11.2009 Прийняття

Суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 (далі по тексту –позивач, СПД ОСОБА_1) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції (далі по тексту –відповідач, Малинська МДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000532320/1527 від 04.09.2002р.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 19.12.2005 р. у справі № 16/142 "НА"(суддя Гансецький В.П.) у задоволені позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.07.2006 р. (головуючий суддя –Голубєва Г.К., судді –Горшкова Н.Ф., Майор Г.І.) постанову господарського суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким податкове повідомлення-рішення № 0000532320/1527 від 04.09.2002р. скасоване та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача державне мито у розмірі 5, 10 грн.

Державна податкова інспекція у Радомишльському районі (яка є правонаступником Малинської міжрайонної державної податкової інспекції), не погоджуючись з постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 07.04.2006р. у справі № 16/142 "НА", звернулась з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі судове рішення першої інстанції.

СПД ОСОБА_1 проти задоволення касаційної скарги заперечив з підстав, викладених письмово. Заперечення приєднані до матеріалів справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Радомишльському районі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

04.09.2002 року Малинською міжрайонною державною податковою інспекцією (Радомишльське відділення) було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000532320/1527, яким СПД ОСОБА_1. визначено податкове зобов’язання у розмірі 1 700 грн. (штраф) відповідно до ст.ст. 15, 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"№ 481/95-ВР від 19.12.1995р. (із змінами і доповненнями).

За результатами оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, рішення залишено без змін.

Податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі акта перевірки б/н від 25.08.2002 року щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу магазину, що належить СПД ОСОБА_1., розташованому в м. Радомишль по вул. І.Франка, 2-а (далі –акт перевірки). Копія зазначений акту перевірки без номеру знаходиться в матеріалах справи (а.с. 17, том 1). Відсутність номеру акта перевірки підтверджується листами ДПА України № 567/9/27-0115 від 12.02.2003р. та № 4650/9/27-0115 від 29.12.2002р.

Також в матеріалах справи (а.с. 15, том 2) наявна копія акту перевірки № 23-0/35-125 від 25.08.2002р. Зазначений акт перевірки є ідентичним акту перевірки без номеру щодо часу, місця, підстав, об’єкта перевірки та встановлених порушень законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки без номеру наданий позивачем у справі, а акт перевірки № 23-0/35-125 –наданий відповідачем.

Проте колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що зазначені ати перевірки є ідентичними, але на примірнику акта перевірки, який отримав СПД ОСОБА_1 податкова інспекція помилково не поставила номер, тобто проявила службову недбалість. Зазначені обставини підтверджуються наявними доказами у справі та по суті не оспорюються сторонами. Обидва зазначені акти перевірки підписані СПД Топольницьким В.І.

Відповідно до зазначених актів перевірки від 25.08.2002р. проведеною перевіркою встановлено порушення СПД Топольницьким В.І. ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме: зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в місцях, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту перевірки від 25.08.2002р. відповідачем було також винесено податкове повідомлення-рішення № 0000532320/1527 від 27.08.2002р., яким СПД ОСОБА_1. нараховано штраф у розмірі 1 700 грн. за порушення ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Зазначене податкове повідомлення-рішення було предметом судового розгляду у господарський справі № 10/2154. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.08.24р. позовні вимоги Малинської МДПІ задоволені та на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000532320/1527 від 27.08.2002р. з СПД Топольницького В.І. стягнуто штраф у розмірі 1700 грн. за порушення ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Рішення суду набрало законної сили та знаходиться на стадії примусового виконання у Державній виконавчій службі.

Виходячи з матеріалів справи, податковий орган двічі прийняв повідомлення-рішення про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 700 грн. за одне й те ж саме правопорушення.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками апеляційного суду про подвійність застосування до позивача штрафних санкцій за одне й те ж саме правопорушення.

Згідно ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"від 04.12.1990р. № 509-ХІІ (в редакції, що була чинна на день виникнення спірних правовідносин, від 10.01.2002р.) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"органам державної податкової служби надано право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у вигляді стягнення. Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.01р. № 110 (z0268-01) затверджено Інструкцію про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (далі –Інструкція). Згідно п. 12 Інструкції факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом документальної перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обгрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті.

Податкове повідомлення-рішення за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. № 253 (z0567-01) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за № 567/5758 (z0567-01) (далі –Порядок).

Порядок надсилання (вручення) податковими органами податкових повідомлень платникам податків встановлено пунктом 4 зазначеного Порядку. Так, згідно п.п.4.1. структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення, уносить його до реєстру податкових повідомлень, направлених фізичним особам - платникам податків, які ведуться в цілому в податковому органі в електронному вигляді щодо окремих платників податків. Відповідальним за достовірність інформації про податкове повідомлення у реєстрі податкових повідомлень є структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення. Відповідальним за збереження інформації у реєстрах податкових повідомлень є структурний підрозділ, на який покладено функції із супроводження та збереження баз даних (п.п.4.2).

Таким чином, відповідальність за помилкове або недбале прийняття двох податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій до одного суб’єкта господарювання за одно й те ж саме правопорушення покладається на податковий орган, а тому суд касаційної інстанції не приймає доводи касатора щодо помилковості видання податкового повідомлення-рішення № 0000532320/1527 від 27.08.2002р.

Щодо доводів касатора з приводу пропуску позивачем строку звернення до суду, то апеляційний суд правильно визначив строки позовної давності у три роки, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийнято до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , а відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За таких обставин, доводи відповідача, наведені у касаційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, а висновки суду апеляційної інстанції є такими, що ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з’ясовано обставини справи та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. у справі № 16/142 "НА"не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Радомишльському районі на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. у справі № 16/142 "НА"відхилити.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 04.07.2006р. у справі № 16/142 "НА"залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.