К-5853/07 Про скасування податкового повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізосіб - 18.11.2009 Прийняття

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 13.11.2006 р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 13.02.2007 р., позов задоволено. Визнано податкове повідомлення-рішення Овруцької МДПІ від 15.05.2006 р. № 0000591700 про стягнення з ОСОБА_1 податку в сумі 3522,74 грн. протиправним та скасовано.

Овруцька МДПІ подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 р. № 889-ІV. Наголошує на тому, що вартість об’єктів комерційної власності, до яких віднесено корпоративні права, тотожним яким є зміст прав особи, що засвідчують майнові та земельні сертифікати, оподатковуються відповідно до п.п. "в"п.п. 13.2.1 п. 13.2 ст.13 вказаного Закону.

Овруцька МДПІ, належним чином повідомлена про дату, час та місце касаційного розгляду справи, свого представника в судове засідання не направила.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

ОСОБА_1 успадкувала після смерті батька –ОСОБА_2 право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП "Словечне", розміром 2,00 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі, що належало померлому на підставі сертифіката про право на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0269582, виданого Овруцькою райдержадміністрацією 10.12.1997 р., та право власності на майновий пай члена КСП "Словечно", яке належало померлому на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ЖИ-6 № 211247, виданого 15.05.2001 р. Словенською сільською радою.

Овруцька МДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 15.05.2006 р. №0000591700 про визначення ОСОБА_1 податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 3522,74 грн.

Дана сума розрахована виходячи з податку у розмірі 13 % від вартості успадкованого майна, оскільки податкова інспекція визнала успадковане право на земельну частку (пай) та майновий пай члена КСП об’єктами комерційної власності.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом норм матеріального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суд дійшов правильного висновку про неправомірність визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб за наслідками прийняття у спадщину права на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП "Словечне", та права власності на майновий пай члена КСП "Словечне".

Статтею 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 р. № 889-IV визначається порядок та ставки оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав.

Підпунктом 13.1 статті 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"передбачений поділ об’єктів спадщини платника податку з метою оподаткування, які поділяються, зокрема, на об’єкти нерухомого майна, об’єкти рухомого майна, об’єкти комерційної власності тощо.

Відповідно до п.п. "в"п. 13.1 ст. 13 вказаного Закону до об’єкту комерційної власності належить цінний папір (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об’єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу за нею.

За вимогами п.п. "в"п.п. 13.2.1. п. 13.2 ст. 13 вказаного Закону до вартості власності, визначеної у підпункті "в"пункту 13.1 цієї статті (об’єкт комерційної власності (корпоративне право)), яка успадковується членом сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподаткування здійснюється за ставкою податку, визначеною пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (13 % на період 2004-2006 роки).

Відповідно до п. 17 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Отже, сертифікати на право на земельну частку (пай) не підтверджують право власності на землю, а є правовстановлюючим документом, який підтверджує право громадянина реалізувати право на вимогу на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Право на майновий пай у колективному сільгосппідприємстві визначається Законом України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"від 14.02.1992 р. № 2114-XII (2114-12) . Таке право мають усі члени КСП, які були такими станом на 1 березня 1992 року, в тому числі пенсіонери і тимчасово відсутні члени господарства, не позбавлені членства в КСП. При цьому за ст. 7 цього Закону суб’єктом права власності на такому підприємстві є саме підприємство як юридична особа, а його члени –в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства. Майновий пай не дає його власнику права на управління підприємством чи одержання певної частки прибутків від його діяльності.

Стаття 167 Господарського кодексу України під "корпоративними правами"розуміє права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Успадковане право громадянина реалізувати право на вимогу на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та право на майновий пай члена КСП "Словечне"не можна розглядати як об’єкт комерційної власності (корпоративне право), оскільки таке право не визначає прав громадянина на частку у статутному фонді (майні) господарської організації та не встановлює його прав на участь в управлінні підприємством, отриманні певної частки прибутку (дивідендів) тощо.

Підпункт "в"п.п. 13.1 ст. 13 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"не відносить до об’єктів комерційної власності право вимоги особи, як майнове право, на що посилається податкова інспекція.

За приписами п.п. 4.3.11 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"від 22.05.2003 р. № 889-IV до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації): кошти або майно, майнові чи немайнові права, які отримують спадкоємці фізичної особи у разі оформлення права на спадщину в порядку, передбаченому законодавством, з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону.

Отже, виходячи з тієї обставини, що отримані позивачем у спадщину майнові права не належать до об’єкту комерційної власності, визначеного у п. "в"п. 13.1 ст. 13 вказаного Закону, підстави здійснювати оподаткування у порядку, визначеному п.п. "в"п.п. 13.2.1 п.13.2 ст. 13 цього ж Закону відсутні.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 13.11.2006р. та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 13.02.2007 р. –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.